Документ 1

Перша сутичка українських партизанів Дубенщини з німецькою жандармерією була в Білогородському лісі. Згинуло наших три хлопці, по боці ворога було багато ранених. Наші спалили дві німецькі автомашини. Німців було 70, наших 35 хлопців. Німці заломилися і втекли.
(Максим Снорупський, «Туди де бій за волю». — Київ.— 1992. — Стор. 84).

Документ 3

В місяці серпні 1943 р. відділ УПА, складений також з узбеків, грузинів і росіян, знищив у боях з німцями в Млинівському р-ні Рівненської области 60 гітлерівських бандитів.

(П. Мірчук, «Українська Повстанська Армія 1942—1952», — Мюнхен. — 1953. — Стор. 51).

Документ 4

10 жовтня невеличкий відділ збройної самооборони зробив засідку на німців і ляхів, що раз у раз приїздили грабувати село Городницю Острожецького району. В перестрілці вбито 1 німця і 2 ляхів.

21 жовтня в с. Порозові Здолбунівського р-ну теренова сотня української самооборони вщент розбила відділ 16 німців, які їхали грабувати с. Тайкури. Здобуто від німців 9 рушниць, 3 машинові пістолі, взуття, одежу й три автомашини.

27 жовтня відділ УПА обстріляв з гармат велику ватагу озброєних всіми родами зброї німців, що грабували село Добриводи Коз 16 серпня 1943 р. відбувся великий бій між українськими збройними відділами та великою групою німців і поляків під селом Ядвиполем Рівенського р-ну. Вороги їхали озброєні по зуби на 38 підводах робити жнива на полях українських селян. Бій тривав пів години. Ворог втратив 93 чоловік убитими. По українській стороні впало 3 стрільців. На рятунок німцям наспіла з Рівного жандармерія на 10 автомашинах і 2 танкетках та ще й літак. Українські частини, забравши німецьку зброю, відступили в ліс.

(Літопис Української Повстанської Армії. Том 2. — Торонто (Канада) — 1990. — Стор. 164, 168—169, 178—184, 194—197).

Влітку 1943 р. німецькі операції проти УПА переросли у великий наступ. За українськими джерелами, німці застосували проти УПА 10 тисяч солдатів, десять моторизованих батальйонів, що мали важке озброєння і артилерію, а також 50 танків і 27 літаків. Ці війська складалися із частин СС і німецької поліції, відділів польської поліції, угорських військ, частин охоронної поліції і батальйонів, куди входили колишні військовополонені різних національностей.

Німецькими операціями керував обергрупенфюрер СС генерал поліції фон дем Бах-Залевскі, якому було доручено вести боротьбу з партизанами на всіх окупованих територіях.
Ці операції були спрямовані не лише проти УПА, а й проти цивільного населення. Були це каральні експедиції.
У ході цих операцій 14 липня 1943 р. німці спалили село Малин з 850 жителями (українці і чехи). Крики людей, замкнених у церкві, у школі та в стодолах, було чутно за 5 кілометрів. Села спалено по всій Волині, було вбито сотні селян. У ніч з 15 на 16 липня арештовано більше 2 тисяч представників інтелігенції.

У серпні Гіммлер змушений був послати частину військ поліції на фронт. Відповідальний за проведення операцій проти УПА обергрупенфюрер СС Прюцман усе-таки вирішив з тими військами, які в нього залишилися, «придушити народне повстання на Волині».
Вже я казав, що Організація Українських Націоналістів проводила активну агітацію проти підтримування як коричневих (фашистів) так і червоних (комунистів), бо вважали, що треба сподіватися тількі на власні сили. Ось один пункт із Літопису Української Повстанської Армії 1943 року, виданого у Торонто (Канада) в 1989 році: “Українська Повстанча Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу

УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СССР і проти німецької «нової Європи».

Всі документи, щойно прочитані свідчать про боротьбу, потяг до неї серед бандерівців, про тяжкі і жахливі часи. Люди повинні знати правду. А особливо, якщо ця правда стосується Батьківщини. Нехай деякі моменти страшні, деякі сумні, нашим обов’язком все одно є шанування пам’яті дійсних героїв, які відстоювали терени України, які боролися за нас, наше покоління, щоб ми жили у нормальній, здоровій державі. Шанувати пам’ять бандерівців – це шанувати минуле. А минуле шанувати повинні всі. (Стор. 126—130).
Український націоналістичний рух залишив після себе багато таєниць та загадок. Наприклад навіщо Степан Бандера дав згоду діяти разом з німцями, якщо він бачив ті антілюдські мотиви, якими користувались гітлерівці? Він брав від них гроші, які німці запозичили бандерівцям, а потім проти тих воював? Цей факт створює якийсь дісонанс навколо Степана Бандери. Або інше – численність УПА досі не визначена. Також ми не можемо з впевніністю сказати чому українці йшли до УПА – чи то примушували, чи то добровільно – за ідею незалежної України. Ще не зрозуміло повністю питання міжупавських проблем, тобто конфліктів серед самих націоналістів, на кшталт розподіл ОУН на бандерівців та мєльніковців.

Дуже багато білих плям у середині самого націоналістичного руху, бо дуже довгий час ми нічого не знали про бандерівців дякуючи комуністичним мас-мєдіа та історіографіі, які приховували дійсні факти та події від населення. Якби у нас був певний час, певні люди та правдива інформація, замість тих підроблених радянських архівних даних, що збирали тількі антібандерівські факти, ми сьогодні могли б розмовляти про дійсну славу бандерівців або про