На сьогодні питання що до конфлікту навколо повстанців ОУН-УПА не зникло. Навпаки, воно стає ще більш актуальнішим та поважнішим. Завдання нашого покоління – з’ясувати правомірність та справедливість в цьому питанні. Специфікою українського менталітету є відсутність національної консолідаціі, тобто єдності. На Україні живуть нібито дві націі українців, котрих мало що поєднує між собою. Єдине, що може завадити конфлікту між українцями – це компроміс, який може влаштувати обидва боки. Цей компроміс можливий на основі українського суверінітету, до якого народ прагнув сотні років, та при здоровій опозиціі – націоналістами, послідовниками бандерівців.

Вже як 55 років минуло після перемоги союзних військ над фашистською Німеччиною. В тій страшній війні приймали участь дуже багато людей, абсолютно різних політичних, ідеологічних поглядів. Кожен громадянин СРСР вважав, що бореться за вірну справу, за вільне та щасливе майбутне своєї великої держави. Але після війни його обдурили та запропонували рабство тількі тепер у червоній формі. Волелюбних бандерівців, що дійсно боролись за свою державу, мову, народ забрали в стіни НКВС, де над ними знущалися та мордували. А партизани, що боролися за СРСР теж зазнали лиха, бо жили у державі з таким устрієм та ладом якому аж ніяк не позаздриш.

Отже, незалежно від того, хто боровся – бандерівець чи радянський партизан проти німців, все одно та війна була жорстокою і принесла чимало лиха як для українців, так і для росіян та інших так званих “совєтських громадян”. Всі ми повинні розібратися в питанні, що до українських націоналістів під час ІІ світової війни, тому на цьому ми його не зачиняємо.