4. Досягнення та недоліки в ГМ рослинництві

В 1983 році були створені перші трансгенні рослини (відразу в трьох лабораторіях), а в першій половині 90-х з'явилися й комерційні ГМ-культури. З 1996 року публікується світова статистика по їхньому обробленню. За цей час зайняті ними площі виросли з 1,7 до 90 млн га (55% яким доводиться на США), причому щорічний приріст ніколи не був менше 10%. По оцінці найбільшої американської біотехнологічної корпорації Monsanto (чиїм насінням засіяне близько 90% всіх площ, зайнятих ГМ-культурами), в 2009 році загальна площа трансгенних посівів у світі досягне 140 млн га. Загальний обсяг ринку агробіотехнологій торік склав 5,25 млрд доларів, але це тільки гроші, отримані безпосередньо біотехнологічними фірмами (виторг від продажу посівного матеріалу плюс роялті за технологію). Вартість сумарного світового врожаю ГМ-сортів, звичайно, багаторазово перевищує цю суму – відповідно до довідки Мінпроменерго РФ, світовий оборот сільськогосподарської й харчовий біотехнологічної продукції становить близько 45 млрд доларів.

Не настільки рівномірно, але неухильно розширюється клуб країн, що практикують трансгенне рослинництво. В 2004 році таких країн було 17, але при цьому в них жило біля половини людства (оскільки в їхнє число входили такі гіганти, як Китай, Індія, США й Бразилія). Торік до них додалися ще 4: три країни Євросоюзу (Франція, Португалія й Чехія), що традиційно вважались оплотом опозиції ГМ-культурам, а також Іран, першим у світі, що приступив до промислового вирощування трансгенного рису (у нинішньому році його прикладу повинен був піти Китай). Однак у тому ж році Швейцарія офіційно ввела п'ятирічний мораторій на вирощування будь-яких ГМ-рслин у відкритому ґрунті.

Унікальна ситуація склалася в Бразилії. На півдні цієї країни фермери вже давно вирощували трансгенну сою, контрабандою завезену із сусідньої Аргентини. Проект закону, що регулює оброблення ГМ-культур, був внесений у бразильський парламент ще в минулому столітті, але його прийняття довго блокувалося супротивниками генної інженерії. У результаті протягом семи років президент країни щорічно підписував «тимчасові дозволи» на посів трансгенних культур на «обмеженій площі» (що визначалася на ділі «від досягнутого», тобто за даними сільськогосподарської статистики попереднього року). У січні 2005 року компромісний варіант закону був, нарешті, прийнятий і набутив чинності. Незважаючи на те, що він передбачає тверді обмеження на оброблення ГМ-культур, зайняті ними площі в перший же рік після прийняття закону виросли з 5 до 9,4 млн га. Залишається лише здогадуватися, яка частина цих полів і в попередні роки була засіяна трансгенною соєю, але тільки тепер потрапила в офіційну статистику. В 2006/2007 р. не менш 50% бразильської сої буде трансгенною. І скільки таких посівів уже існує в країнах, де трансгенне землеробство офіційно не дозволене.

За повідомленням американського видання «Маркетуотч», «Монсанто» заявила, що всі в Бразилії, хто незаконно закупив Гм-насіння (вони рекламуються в США) і залишив частину врожаю на насіння (це заборонено), зобов'язаний виплатити виробникові «технологічний гонорар» у розмірі 2% від продажної ціни 60 кілограмового мішка сої. Зробити це слід до травня 2007 року. Тих, хто не заплатить до цього часу, зобов'яжуть виплатити більше - 2,7% від вартості мішка.9

Популярність Гм-культур розуміється їх воістину «надрослинними» властивостями. Вони крупніші, стійкіші до змін клімату, шкідникам, гербіцидам, вірусним, бактеріальним і грибним хворобам, більш урожайні.3

Учені з Університету Коннектикуту (США) опублікували в журналі Science роботу (Jisheng Li, Haibing Yang, Wendy Ann Peer et al. Arabidopsis H+-PPase AVP1 Regulates Auxin-Mediated Organ Development. Science 7 October 2005: 121-125)16, що вимагає перегляду деяких класичних постулатів ботаніки.

Як виявився, раніше малопривабливий ген AVP1 несе важливу функцію по регуляції транспорту гормону росту рослин – ауксину. Функцій у фітогормону ауксину багато; досить лише сказати про запуск розподілу клітин, регуляції диференціювання тканин, залучення клітинами меристеми до себе живильних речовин, як стане зрозуміло, наскільки коштовним виявилося відкриття вчених.

У своїх дослідах вони модифікували рослину Arabidopsis thaliana в одному випадку за допомогою підвищення експресії гена AVP1, в іншому – за допомогою вимикання цього гена. У результаті вчені спостерігали або підвищений розподіл клітин і прискорений органогенез зі збільшенням транспорту ауксину, що проявлялося зміцненням кореневої системи й збільшенням кількості листя на 60%, або поганий ріст Arabidopsis thaliana.

Багато фахівців пророкують бурхливий ріст досліджень у цьому напрямку й створення трансгенних рослин за запропонованою методикою. Керівник проекту проф. Гаксіола заявив, що збільшення транспорту ауксину може вирішити багато проблем сільського господарства, тим більше що трансгенні рослини показали високу стійкість до несприятливих умов.10

У найближчі роки Департамент сільського господарства США очікує надходження заявок на дозвіл вирощувати генетично модифіковані дерева в промислових масштабах. В університеті штату Північна Кароліна вже є плантації генетично модифікованої осики, деревина якої при меншому вмісті лігніну має більший вміст целюлози. Це робить її привабливою сировиною для виробництва целюлози. У Південній Кароліні компанія ArborGen, спільне підприємство американських лісопромислових гігантів International Paper й MeadWestwaco збирається запропонувати для комерційного впровадження генетично модифіковані породи дерев уже до кінця потокового десятиліття. Вчені прогнозують, що в найближчі три роки різко збільшиться кількість експериментальних посадки, після чого будуть створені комерційні плантації.

Генетично модифіковані породи дерев створять ряд нових проблем. Крім того, що вони можуть жити набагато довше (до 100 років), пилок цих дерев може розноситися на кілометри, відносячи генетично модифікований матеріал у навколишнє середовище. Щоб вирішити проблему генетичного забруднення, вчені намагаються домогтися стерильності запилення.

Плани створення та вирощування