Крім того, USAID надає технічну допомогу в розвитку системи регулювання біотехнології, що сприяє безпечному розвитку й застосуванню біотехнології; у рішенні проблем, пов'язаних із захистом прав на інтелектуальну власність при передачі біотехнологій; підтримує місцеві організації в Африці, до яких громадськість звертається зі своїми тривогами із приводу безпеки біотехнології.

Хоча поточні програми сфальцьовані переважно на країнах, що розвиваються, Африки, Середнього Сходу й Азії, USAID активно працює над програмами допомоги в розвитку біотехнологій у країнах Східної Європи і Євразії. Організація наукової експертизи в таких країнах, як Україна, являє собою набагато могутнішу базу для розвитку передових наукових і науково-технічних досліджень в області біотехнології, чим у багатьох країнах, що розвиваються. Біотехнологія могла б надати важливі переваги таким країнам, як Україна, у пожвавленні сільського господарства, що позитивно вплине як на доходи власників, так і національну економіку. Можливості для розвитку біотехнології в Україні великі, беручи до уваги її високий науковий потенціал, однак результат буде залежати від того, чи зможуть уряд і наукова громадськість просувати вперед свої наукові дослідження, розвиток науково обґрунтованої системи регуляції, що уможливить застосування цих технологій.14

Нагадаємо, що за санітарними правилами, затвердженим головним державним санітарним лікарем Росії в 2004 році, поріг по змісту Гм-джерел у продуктах, що підлягають маркуванню, установлений на рівні 0,9%. Це відповідає європейському законодавству, більше твердому, чим американське (у Сполучених Штатах якщо продукція визнана безпечної, у спеціальному маркуванні вона не має потреби).3

США – найбільший у світі виробник і споживач ГМО – лідирують як по площах посівів, так і по ступені прийняття суспільством трансгенноъ їжі. ГМ рослини використаються повсюдно, становлячи 40% вирощуваної в країні кукурудзи, 81% сої, 65% канолы (рапсу) і 73% бавовни, і ці цифри продовжують рости.

ГМ продукти застосовуються при виготовленні як продуктів харчування для людей, так і кормів для тварин без вимоги спеціального маркування при наявності в продукції трансгенних джерел.

Те ж відбувається й у Канаді, де широко поширені ГМ соя й рапс. Однак ситуація може змінитися у зв'язку з зверненням агробіотехнологічного гіганта Монсанто до урядів США й Канади за дозволом на продаж ГМ пшениці. Канадські фермери побоюються, що впровадження трансгенних сортів може підірвати експорт зерна, зокрема, у Японію, де споживачі не привітають ГМ продукти.

У Мексиці культивують ГМ бавовну й, імовірно, незважаючи на обмеження, також і ГМ кукурудзу. Мексика – батьківщина кукурудзи, і уряд в 1998 р. ввів обмеження на вирощування її ГМ сортів, щоб зберегти безліч існуючих тут дикоростучих видів. Однак деякі фахівці думають, що запилення мексиканської кукурудзи трансгенами вже відбулося. ГМ кукурудза тут вільно імпортується для виробництва продуктів харчування, і її маркування не потрібно. Частина її проникнула на поля мексиканських фермерів, і дослідження виявили ознаки перехресного запилення. Це породило гарячі суперечки про необхідність контролю за вирощуванням ГМ культур.

В 2002 р. Бразилія схвалила застосування генетично модифікованої сої, що, можливо, поклало початок легалізації всіх ГМО. В 1998 й 1999 р. тут були накладені обмеження, що практично заморозили всі роботи в цій області. Однак, незважаючи на заборону, у деяких районах фермери продовжували вирощувати ГМ сою; у деяких штатах її частка становить 80% посадок цієї культури.

Поширенню ГМ сої сприяє сусідство з Аргентиною, уряд якої підтримує вирощування ГМ культур і де частка трансгенної сої становить 90%, а кукурудзи й бавовни - 50%.

Після п'ятирічної перерви Європа впритул підійшла до дозволу комерційного вирощування ГМ культур. В 1998 р., після прийняття ЄС правил застосування ГМ продукції, Франція, Італія, Данія, Греція й Люксембург заборонили ГМ продукти. Зараз ЄС прийняв нові правила сертифікації й маркування ГМИ й значно зм'якшив свою позицію, навіть із обліком того, що окремі держави наполягають на введенні додаткових обмежень ГМ культур. У цілому з 1998 р. обмеженим дозволом на вирощування ГМ культур скористалася тільки Іспанія, де в незначних обсягах вирощують ГМ кукурудзу.

Філіппіни стали першою азіатською країною, що схвалила вирощування ГМ культур, у грудні 2001 р. почавши з Bt-кукурудзи, що продукує інсектициди. Як очікується, цей прецедент дасть поштовх вирощуванню ГМ рису в цьому регіоні.

У Китаї вирощування ГМ рослин йшло на повний хід до 2000 р., коли уряд зненацька ввів обмеження. Вважалося, що це реакція на компанію, розгорнуту супротивниками ГМО на Заході. Але деякі американські експерти вважають, що країна попросту взяла тайм-аут і займається виведенням своїх ГМ сортів, які були б по врожайності порівнянні із закордонними. На сучасний момент половина китайської бавовни трансгенна; його основний постачальник – Монсанто.

Японія зробила агробіотехнологію одним із пріоритетів свого наукового бюджету, незважаючи на те, що застосування ГМ продуктів зустрічає сильний опір громадськості. 38 ГМ продуктів дозволені для комерційного використання, ще 55 уже пройшли дослідження на харчову безпеку в міністерстві охорони здоров'я, але жодне не знайшло комерційного застосування через відсутність попиту.

Як найбільша бавовницька країна світу, Індія могла б стати величезним ринком для ГМ