План

Вступ.

Зміст екологічних законів.

Забруднювачі і забруднення грунтів.

Водоохорнна роль лісів.

Список використаної літератури.

1. Вступ

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаю-ться кожного жителя планети й від яких залежить май-бутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викли-кані недалекоглядним, нерозумним, необгрунтованим став-ленням людини до природи, вони виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавілонський цар Хаммурапі, а пізні-ше – китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав'яного покриву степів, вод-них джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й видала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, за-борону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького ви-нищення звірів та риби.

З позицій нового підходу до проблеми має бути організовано екологічну освіту студентів природничих факультетів з використанням матеріалів майже всіх дисциплін, у тісному органічному зв'язку з цими дисциплінами, з ура-хуванням характеру й сили споконвічних збалансованих взаємозв'язків між усіма явищами й процесами, що від-буваються в біосфері й геосферах планети.

2. Зміст екологічних законів

На завершення розділу про сутність і структуру сучас-ної екології розглянемо найголовніші, з нашої точки зору, екологічні закони, їх наведено в алфавітному порядку.

Закон біогенної міграції атомів (або закон Вернадського): міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів. Так відбувалося й в геологіч-ному минулому, мільйони років тому, так відбувається й в сучасних умовах. Жива речовина або бере участь у біо-хімічних процесах безпосередньо, або створює відповідне, збагачене киснем, вуглекислим газом, воднем, азотом, фос-фором та іншими речовинами, середовище. Цей закон має важливе практичне й теоретичне значення. Розуміння всіх хімічних процесів, що відбуваються в геосферах, неможли-ве без урахування дії біогенних факторів, зокрема – ево-люційних. Нині люди впливають на стан біосфери, зміню-ючи її фізичний і хімічний склад, умови збалансованої віками біогенної міграції атомів. У майбутньому це спричинить дуже негативні зміни, які набувають здатності саморозвиватися й стають глобальними, некерованими (опустелювання, деградація грунтів, вимирання тисяч видів ор-ганізмів). За допомогою цього закону можна свідомо й активно запобігати розвитку таких негативних явищ, ке-рувати біогеохімічними процесами, використовуючи «м'які» екологічні методи.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги: речовина, енер-гія, інформація та динамічні якості окремих природних си-стем і їх ієрархії дуже тісно пов'язані між собою, так що будь-яка зміна одного з показників неминуче призводить до функціонально-структурних змін інших, але при цьому зберігаються загальні якості системи – речовинно-енергетичні, інформаційні та динамічні. Наслідки дії цього зако-ну виявляються в тому, що після будь-яких змін елементів природного середовища (речовинного складу, енергії, інформації, швидкості природних процесів тощо) обов'язково розвиваються ланцюгові реакції, які намагаються ней-тралізувати ці зміни. Слід зазначити, що незначна зміна одного показника може спричинити сильні відхилення в ін-ших і в усій екосистемі.

Зміни у великих екосистемах можуть мати необоротний характер, а будь-які локальні перетворення природи ви-кликають у біосфері планети (тобто в глобальному масшта-бі) та в її найбільших підрозділах реакції-відповіді, які зумовлюють відносну незмінність еколого-економічного потенціалу. Штучне зростання еколого-економічного потенці-алу обмежене термодинамічною стійкістю природних си-стем.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги – один з най-головніших у природокористуванні. Він допомагає зрозу-міти, що у разі незначних втручань у природне середовище його екосистеми здатні саморегулюватися та відновлюва-тися, але коли ці втручання перевищують певні межі (які людині слід добре знати) й вже не можуть «згаснути» в ланцюгу ієрархії екосистем (охоплюють цілі річкові сис-теми, ландшафти), вони призводять до значних порушень енерго- і біобалансу на значних територіях і в усій біосфері.

Закон генетичної різноманітності: все живе генетичне різне й має тенденцію до збільшення біологічної різнорід-ності.

Закон має важливе значення в природокористуванні, особливо в сфері біотехнології (генна інженерія, біопрепа-рати), коли не завжди можна передбачити результат но-вовведень під час вирощування нових мікрокультур через виникаючі мутації або поширення дії нових біопрепаратів не на ті види організмів, на які вони розраховувалися.

Закон історичної необоротності: розвиток біосфери й людства як цілого не може відбуватися від пізніших фаз до початкових, загальний процес розвитку однонапрямлений. Повторюються лише окремі елементи соціальних відносин (рабство) або типи хазяйнування.

Закон константності (сформульований В. Всрнадським): кількість живої речовини біосфери (за певний гео-логічний час) є величина постійна. Цей закон тісно пов'я-заний з законом внутрішньої динамічної рівноваги. За за-коном константності будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери неминуче призводить до такої ж за обсягом зміни речовини в іншому регіоні, ті-льки із зворотним знаком.

Наслідком цього закону є правило обов'язкового запов-нення екологічних ніш.

Закон кореляції (сформульований Ж. Кюв'є): в орга-нізмі як цілісній системі всі його частини відповідають од-на одній як за будовою, так і за функціями. Зміна однієї частини неминуче викликає зміни в інших.

Закон максимізації енергії (сформульований Г. і Ю. Одумами та доповнений М. Реймерсом): у конкуренції з інши-ми системами зберігається та з них, яка найбільше сприяє надходженню енергії та інформації й використовує макси-мальну їх кількість найефективніше. Для цього така система, здебільшого, утворює накопичувачі (сховища) висо-коякісної енергії, частину якої витрачає на забезпечення надходження нової енергії, забезпечує нормальний круго-обіг речовин і створює механізми регулювання, підтримки, стійкості системи, її здатності пристосовуватися до змін, налагоджує обмін з іншими системами. Максимізація – це підвищення шансів на виживання.

Закон максимуму біогенної енергії (закон Вернадського – Бауера): будь-яка біологічна