За впливу на насіння малих доз іонізуючого випромінювання іноді спостерігається його стимулююча дія, що виявляється в прискоренні по-чаткового росту проростків. Протягом росту рослин цей ефект зникає.

Радіостійкість насіння визначали за енергією його проростання. За дослідження насіння 10 родин деревних порід виявлено, що найбільш радіочутливе насіння ялини звичайної, для якої летальна доза становила всього 50 Гр. Для ялиці сибірської та сосни звичайної летальна доза близька до 100 Гр, для берези - понад 100, для різних видів жимолості - близько 300, для клена татарського - 60, липи дрібнолистої - понад 600 Гр. Дуже висока радіочутливість насіння різних видів зіноваті.

Отже, радіочутливість насіння визначається такими біологічними та фізико-хімічними факторами: станом зародка, віком, розмірами, біохімічним складом, вологістю, характеристикою хромосом, наявністю кисню, часом та температурою зберігання, дозою та потужністю опро-мінення [19].

Якщо підсумувати викладене вище щодо впливу іонізуючого ви-промінювання на окремі органи рослини, то можна дійти висновку, що протягом онтогенезу ця залежність змінюється не лише за ступенем вираженості променевого ефекту, а також за спектром реакцій на опромі-нення: на початкових етапах онтогенезу - порушення первинних органів та гальмування ростових процесів; на заключних етапах - порушення формування життєздатного насіння.

3 Вплив агрохімічних властивостей грунту на рухливість радіонуклідів

Значна кількість радіонуклідів уже в перші роки після переміщення у грунт досить міцно фіксується. На перший погляд їх міграція має визначатися співвідношенням водорозчинної, обмінної та інших форм. Відомо, що чим більше водорозчинних і об-мінних форм радіонуклідів у грунті, тим швидше вони рухаються. Але після того, як радіонукліди потрапили у грунт, з ними відбуваються різ-номанітні процеси, що змінюють їх рухливість. Внаслідок утворення важко- і нерозчинних сполук відбувається хімічне осадження радіо-нуклідів, завдяки сорбції глинистими мінералами з часом збільшується кількість радіоактивного елемента в кристалічній решітці. На перебіг усіх цих процесів впливає близько 10 характеристик ґрунтових умов.

Кислотність грунту. У лісах території радіоактивного забруднення України найбільше поширені дерново-підзолисті, оторфовані та торфові грунти. Вони відрізняються значною кислотністю, тому тут відмічається зростання частки водорозчинних і обмінних форм 90Sr і І37Сs. У зв'язку з цим в грунтах таких типів рухливість 90Sr та І37Сs підвищується, знижу-ється міцність їх фіксації у фунті і зростає інтенсивність надходження їх у рослини. У той же час 60Со, 59Fe, 65Zn та деякі інші радіонукліди у кислих грунтах створюють різноманітні гідролізні та комплексні сполуки, то знижує їх рухливість.

Втім, швидкість переміщення радіоактивних елементів з лісової під-стилки у мінеральну частину грунту слід відрізняти від рухливості їх у грунті та у системі "грунт-рослини". Зростання швидкості міграції ра-діонуклідів у мінеральну частину грунту не завжди збігається із зрос-танням темпів їх надходження у рослини. У мінеральній частині грунту радіоактивні речовини можуть міцно фіксуватися, що зменшує темп їх надходження у рослини [11].

4 Накопичення радіонуклідів видами трав'яно-чагарничкового ярусу лісу

Трав'яно - чагарничковий ярус лісів ценотично і флористично різно-манітний. В Україні до специфічного лісового фітоценокомплексу нале-жить близько 600 видів судинних рослин, радіоактивне забруднення яких варіює в широких межах і відіграє важливу роль у накопиченні радіонук-лідів компонентами лісових біогеоценозів. Зокрема, він бере участь у накопиченні гумусу грунтами лісових екосистем і в міграції радіонук-лідів у них; види, що входять до його складу, є першими ланками тро-фічних ланцюгів, і їх радіоактивне забруднення зумовлює міграцію ра-діонуклідів до наступних ланок, зокрема, мисливських тварин - козулі, кабана, лося; до його складу входять господарські цінні види рослин (ягідні, лікарські та ін.), при використанні яких у їжу до людини радіо-нукліди можуть надходити у значних кількостях.

Інтенсивність накопичення радіонуклідів видами трав'яно-чагарничкового ярусу значною мірою зумовлюється ізотопним складом радіо-активних випадінь, їх фізико-хімічними властивостями, формою і шля-хом надходження радіонуклідів до екосистеми. З усього ізотопного складу глобальних випадінь радіонуклідів 1960-х - 1970-х років та аварійних викидів Чорнобильської АЕС (більше 100 ізотопів) види трав'яно-чагарничкового ярусу найбільше накопичують І37Сs та 90Sr. Транс-уранові радіонукліди накопичуються у рослинах у 10-100 разів менше. Загальна закономірність полягає в тому, що інтенсивність надходження кожного радіонукліда до рослин залежить від ступеня його участі у метаболічних процесах рослинного організму. Саме тому радіонукліди, схожі за хімічною природою з біогенними елементами, активніше на-копичуються у рослинах (І37Сs як аналог калію, 90Sr - кальцію).

Накопичення радіонукліда в певному виді рослин, крім цього, залежить і від інших факторів. їх доцільно об'єднати у дві групи за відношенням до рослинного організму: внутрішні, (притаманні конкретному виду) та зовнішні (екосистемні).

Групу внутрішніх факторів складають біологічні особливості видів:

- систематичне положення;

- життєва форма;

- утворення симбіозу з мікоризою грибів;

- потреба у К+, Са2+та інших катіонах;

- глибина розміщення кореневої системи у грунті;

- екологічна амплітуда.

Для рослин трав'яно-чагарничкового ярусу лісу характерна видоспецифічність накопичення радіонуклідів. Це явище проявляється у всіх фітоценозах та типах умов місцезростання. Зокрема, міжвидова різ-ниця накопичення І37Сs судинними рослинами наземного покриву у сві-жих сугрудках Українського Полісся в ценозі дубових лісів різнотравно-конвалієвих сягає 50-кратної величини, а у свіжих суборах в ценозі соснового лісу різнотравно-чорнично-зелсномошного-250-кратної [18]. Тому в межах типів умов місцезростання доцільно згрупувати рослини за інтенсивністю накопичення ними певного радіонукліда, зокрема, І37Сs. Показником згаданого параметру може бути величина коефіцієнта пере-ходу радіонукліда з грунту до фітомаси виду. Зважаючи на величину КП, інтенсивність надходження І37Сs до надземної фітомаси поділяють на дуже сильну