(КП > 100), сильну (100 >КП > 50), помірну (50 >КП > 10), слабку (10 > КП > 1), дуже слабку (КП < 1). В таблиці 4.1 наведено середні значення КП І37Сs із грунту до надземної фітомаси, характерні для видів трав'яно-чагарничкового ярусу лісів у двох типах умов міс-це зростання [19].
Таблиця 4.1 - Інтенсивність накопичення І37Сs у надземній
фітомасі видів трав'яно-чагарничкового ярусу лісу у свіжих сугрудках та свіжих суборах
Інтенсивність накопичення І37Сs із грунту у надземній фітомасі | Вид | КП, м2кг-1 10-3
Дуже сильна | Свіжі субори (В1)
Щитник шартрський |
590
Орляк | 500
Веснівка дволиста | 170
Перестріч лучний | 160
Сильна | Одинарник європейський | 72
Костяниця | 56
Верес звичайний | 45
Конвалія звичайна | 40
Чорниця | 29
Брусниця | 28
Перстач білий | 23
Осока вереснякова | 18
Суниці лісові | 17
Звіробій звичайний | 11
Слабка | Зимолюбка зонтична | 9,6
Костриця овеча | 9
Ортилія однобока | 4,4
Герань криваво-червона | 2,3
Свіжі сугрудки (С2)
Помірна
Продовження таблиці 4.1 | Щитник шартрський | 47
Щитник чоловічий | 15
Безщитник жіночий | 13
Перстач білий | 13
Осока трясучковидна | 13
Веснівка дволиста | 12
Перестріч гайовий | 10
Слабка | Костяниця | 9,9
Конвалія звичайна | 8,6
Суниці лісові | 8,3
Осока гірська | 6,3
Купина лікарська | 4,6
Материнка звичайна | 2,6
Чорниці | 2,4
Брусниці | 2,3
Звіробій звичайний | 1,6
Дуже слабка | Герань криваво-червона | 0,9
Систематична належність рослин істотно впливає на накопичення в них І37Сs. Зокрема, підвищене накопичення цього радіонукліда характер-не для папоротей та плаунів. У борах та суборах концентраторами його є види з родин вересових (верес, багно болотне, підбіл білолистий) та брусничних (чорниці, брусниці, буяхи) [9]; у сугрудках - види родин розових, лілійних, ранникових; у грудах - види родин осокових, губо-цвітих, маренових. У виділених рядах рангове положення виду за інтен-сивністю накопичення І37Сs із грунту в певних екологічних умовах досить стабільне [20]. Останнє має важливе практичне значення, адже дає змогу, зважаючи на систематичне положення певних господарських видів, на якісному рівні оцінити їх можливе радіоактивне забруднення. У видів різних систематичних груп різниця в інтенсивності накопичення І37Сs із грунту проявляється в істотно відмінних темпах цього процесу протягом різних частин вегетаційного періоду та у різному перерозподілі радіонук-ліда між надземною та підземною частинами рослин. Наприклад, для видів родини осокових вміст І37Сs у надземній фітомасі зменшується від початку вегетаційного періоду до його закінчення, у злаків - навпаки, спостерігається зростання цього показника наприкінці вегетації [2].
Важливу роль у кореневому живленні рослин (і в надходженні ра-діонуклідів) відіграє їх симбіоз з мікоризою грибів. Як правило, підви-щена інтенсивність накопичення І37Сs характерна для мікосимбіотрофних видів, особливо в бідних умовах місцезростання. Наприклад, у бо-рах та суборах Полісся України види родин вересових та брусничних (облігатні мікотрофи) дуже сильно накопичують радіонукліди, зокрема І37Сs із грунту [19]. Проте із загальної закономірності є й окремі винятки. Наприклад, у видів родин осокових, кропивових, макових (рід чистотіл) симбіоз з мікоризою відсутній, а інтенсивність накопичення радіонук-лідів - значна [15]. Значення мікосимбіотрофності для накопичення рослинами радіонуклідів зменшується із збільшенням трофності грунту.
Існує ще одна закономірність. Як правило, чим глибше розміщена коренева система виду, тим слабше надходження І37Сs до його фітомаси з грунту. Це явище зумовлюється закономірностями вертикального розподілу цього радіонукліда у грунті - експоненційним зменшенням його активності із збільшенням глибини. Згадане зменшення активності І37Сs дуже різке у верхніх горизонтах грунту і поступове у нижніх.
На інтенсивність надходження радіонуклідів до рослин також істотно впливають такі параметри їх кореневих систем, як горизонтальна про-тяжність, ступінь заповнення коренями ґрунтових горизонтів, хімізм ко-реневих виділень.
Механізм кореневого засвоєння радіонуклідів рослинами схожий в цілому до засвоєння їх стабільних аналогів [1]. Найважливіші з радіо-екологічної точки зору радіонукліди - І37Сs та 90Sr - інтенсивно нако-пичують рослини, у яких підвищена потреба відповідно у калії та кальції. Наприклад, па лісових мезотрофних сфагнових болотах максимальне значення КП І37Сs - 390 спостерігається у рінхоспори білої, а мінімальне - у підбілу білолистого (КП=90). Відповідно вміст стабільного калію в згаданих видах в тому самому екотопі становив 110 та 32 мк-моль/г сухої ваги.
За винятком радіоцезію, інтенсивність накопичення радіонуклідів рослинами із грунту вивчено лише фрагментарно. При цьому найбільшу увагу дослідники приділили накопиченню рослинами 90Sr. За даними російських учених [17], у вологих березових лісах види наземного по-криву за інтенсивністю накопичення згаданого радіонукліда утворюють такий ряд: щучка дерниста > купальниця європейська > конюшина проміжна > герань лісова > купина лікарська > медунка м'яка > орляк-костяниця > буквиця лікарська. Спостерігається тенденція посиленого накопичення 90Sr рослинами, що мають розгалужену кореневу систему поверхневих шарах грунту, та тих, що утворюють дернину.
Для цього радіонукліда, як і для радіоцезію, характерна видоспецифічність нако-пичення різними видами, причому у різних екологічних умовах вона проявляється по-різному.
Зокрема, за величиною КН90Sr видами у сухо-дольних лісах формується такий ряд видів: яглиця > таволга в'язолиста > хвощ лісовий, а у заболочених – істотно відмінний: хвощ лісовий > яглиця > таволга в'язолиста [11].
Вміст радіонуклідів у видах трав'яно-чагарничкового ярусу є резуль-татом складної взаємодії внутрішніх факторів, коротко проаналізованих вище, із зовнішніми факторами, особливо - з ґрунтовими параметрами місцезростань. Найважливішими з них є:
•
тип грунту;
•
мінералогічний та гранулометричний склад;
•
багатство (кількість мінерального азоту);
•
вологість;
•
кислотність (рН);
•
вміст органічної речовини;
•
вміст обмінних К+, Са2+;
•
ступінь насиченості основами ґрунтового поглинального ком-плексу.
У трофотопному ряду одного пгротопу зростання інтенсивності на-копичення І37Сs відбувається із зменшенням родючості грунту.
Таким чином, можна зробити висновок, що для типу умов місцезрос-тання величина накопичення І37Сs рослинами із грунту