Цілісність географічної оболонки обумовлена тісним взаємо-зв'язком її складових компонентів, безперервним кругообігом речовин та енергії. Географічна оболонка - не механічна сума ком-понентів, а якісно нове, неповторне утворення, яке розвивається як єдине ціле. Зміна одного компонента неодмінно спричинює змі-ну інших і географічної оболонки в цілому.

Цілісність - найважливіша географічна закономірність, на знан-ні якої базується теорія і практика раціонального природокористу-вання. Врахування цієї закономірності дає змогу передбачити мож-ливі зміни в природі, дати географічний прогноз результатам впли-ву людського суспільства на природу, здійснити географічну екс-пертизу різних проектів, пов'язаних з господарським освоєнням тих чи інших територій.

Географічній оболонці притаманна ритмічність розвитку - пов-торюваність у часі тих чи інших явищ. У природі існують ритми різ-ної тривалості - добові, річні, вікові тощо. Добові ритми проявля-ються у зміні температури, тиску і вологості, циркуляції атмосфер-ного повітря, перебігу фотосинтезу у рослинах тощо. Річні ритми – зміна пір року, зміни у інтенсивності ґрунтоутворення та руйнуван-ня гірських порід, сезонність господарської діяльності людини. Більш тривалі ритми (11,22-23, 80-90 років тощо), пов'язані з пуль-сацією сонячного випромінювання та іншими космічними і геологіч-ними факторами, важливі для передбачення зміни природного се-редовища у часі. Ритмічні явища не повторюють повністю в кінці ритму того стану природи, який був на початку.

Планетарною географічною закономірністю є закономірність змі-ни природних комплексів у напрямку від екватора до полюсів, тобто широтна зональність. Вона зумовлена надходженням різної кількості тепла і світла на різні широти внаслідок кулястої форми Землі. Зональність охоплює всі природні компоненти. Найбільші територіальні зональні утворення - це географічні пояси. Вони ви-діляються як на суші, так і у світовому океані і простягаються у ши-ротному напрямку. В географічних поясах виділяють природні зони, назви яких визначає тип рослинності. У гірських районах простежується висотна поясність - зміна природних компонентів і природних комплексів у напрямку від підніжжя до вершини. Вона зумовлена зміною клімату з висотою, зниженням температури і до певної висоти збільшенням опадів.

Висновок: Отже виникнення соціоеклогії не можна вважати випадковим явищем . Воно є реакцією людського розуму на реальні процеси , що відбуваються на нашій планеті і загрожують подальшому існуванню людства . У переломні моменти історії перед людським суспільством не раз виникали пекучі життєві проблеми , від вирішення яких залежало його майбутнє . Саме ці проблеми були причиною появи нових наук , які допомагали людству знайти вихід із здавалось би безвихідного становища . Прогресуюче руйнування нераціональною господарською діяльністю біосфери Землі зумовило появу науки про гармонізацію взаємодії суспільства і природи – соціоекології.

Одночасно із формуванням соціоекології як самостійної науки у всьому світі здійснюються масштабні заходи , спрямовані на вихід із глобальної соціоекологічної кризи . Усвідомлюючи загальну загрозу дестабілізації глобальної соціо-екосистеми , людство повинно прагнути передати це шляхом мобілізації політичної волі , мудрості та знання нарізних рівнях влади , у державних та громадянських структурах , наукових лабораторіях і виробничих колективах , природоохоронних урядових і неурядових організаціях тощо. Держави не залежно від свого географічного положення , рівня соціально-економічного розвитку , політичного устрою повинні приймати радикальні закони та рішення в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування , брати участь в діяльності міжнародних , регіональних , багатосторонніх і двосторонніх організацій , розробляти і здійснювати різні проекти і програми в галузі охорони та раціонального використання навколишнього середовища . Чим вищий буде ступінь інтегрування загально планетарних зусиль у цьому напрямку , тим глибше буде наукове соціоекологічне обґрунтування всіх рекомендацій у загальній сфері , тим скоріше ці заходи принесуть очікувані результати.

Список літератури

1.Бачинський Г.А. Социоэкология .-К.: Вища школа , 1991.-154с.

2.Основи соціоекології / За ред. О.Бачинського .-К.: Вища школа,

1995.– 240 с.

3.Бачинський Г.А. , Марков Ю.Г., Мамонов В.И. Социально – экологичиские системы как об'ект управления .-Новосибирск :

Наука , Сиб. отд-ние , 1990.-238 с.

4.Бачинський Г.А. Социо-экология –наука о гармонизации взаимоотношений между обществом и природой //Вопросы

социоэкологии . – Львов , 1987.-С.23-35

5.Саратовський О.І. Основи соціальної екології .–К.;Вища школа,

1997.-245с .

6. Марков Ю.Г. Социальная экология .- Новосибирск ; Наука ,

Сиб. отд-ние,1986.-174с.

7. Комаров В.Д.Социальная экология : философскые аспекты .-Л.:Наука,

1990 .- 230 с.

8. Назарчук М.М. Основи екології та соціоекології : - Львів : Афіша ,

1999.- 256 с.