вперше вводиться визначення патогенних бактерій, вірусів та коліфагів. Коліфаги відносяться до індикаторних показників, що характеризують можливе забруднення води вірусами — збудниками гострих кишкових інфекцій вірусної етнології, подібно до того, як коліформні бактерії є індикаторами можливої наявності у воді патогенних енгеробактерій. При виявленні у питній воді коліфагів, слід проводити пряме визначення ентеровірусів, антигенів ротавірусів, аденовірусів та вірусів гепатиту А в об'ємі 10 дм води. Така ситуація розглядається як епідемічне небезпечна, що потребує проведення спеціальних заходів на спорудах водопроводу. Відсутність коліфагів у питній воді не виключає необхідності прямого визначення у воді вірусів за епідемічними показниками. Непрямими по-казниками ефективності очистки води від вірусів на спорудах водопроводу є каламутність води не більше ІНОМ/дм [0,5мг/дм ], концентрація залишкового алюмінію 0,2мг/дм , кольоровість води не більше 20° та рН 6,8-7,0.

Число бактерій в 1 см води, що досліджується, відноситься до індикаторних показників епідемічної безпеки питної води та санітарно-гігієнічного стану споруд. Цей показник свідчить про забруднення води органічними сполуками, попадання до питної води інших забруднених вод, ефективність окремих етапів (особливо - етапу знезаражування) обробки води, а також обсіменіння водопровідної мережі бактеріями чи вторинне обсіменіння води. Раптово виникаюче суттєве підвищення загального числа мікроорганізмів у питній воді є важливим показником погіршення якості питної води і вимагає з'ясування причин забруднення. При невідповідності якості питної води нормативам за органолептичними та інтегральними показниками рекомендовано визначення загального числа мікроорганізмів при різних температурних режимах інкубації - при (22±0,5) С протягом 48 годин та при (37 ± 0,5) °С протягом 24 годин. Відносне зростання числа колоній при (37 ± 0,5) С, реєстрація якого можлива при проведенні систематичних досліджень, свідчить про ймовірне забруднення антропогенною мікрофлорою. Зростання чисельності бактерій, які розвиваються при (22±0,5)°С, свідчить про погіршення санітарно-гігієнічного стану водопровідних споруд.

3.3. До переліку токсикологічних показників безпечності хімічного складу питної води введено тригалометани. Найбільш пріоритетним з них є клороформ, визначення якого є обов'язковим при знезаражуванні води. Зважаючи на інтенсивне антропотехногенне забруднення вододжерел токсичними елементами та неможливість їх диференціювання з природними компонентами води, в ДСанПіН розширено загальний перелік таких компонентів (табл. 3), наведено деякі з них (ртуть, кадмій, нітрити, ціаніди, талій, шестивалентний хром, 1,1 дихлоретилен, 1,2 дихлоритан, бенз/а/пірне), які не повинні бути у воді у концентраціях, що перевищують гранично допус-тимі при визначенні стандартними методами досліджень. Теж саме відноситься до хімічних компонентів води, які спроможні змінювати її органолептичні властивості (цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли). Наявність хімічних компонентів, що не наведені у ДСанПіН, але спроможні бути у воді джерел водопостачання внаслідок промислового, сільськогосподарського та побутового забруднень, у питній воді не допускається або їх концентрація не повинна перевищувати ГДК при прове-денні досліджень за затвердженими методиками. Особливості лабораторного контролю показників хімічного складу води викладені у розд.5 ДСанПіНу.

З урахуванням конкретної ситуації та вважаючи на досить різноманітний природний склад води в джерелах водопостачання різних регіонів країни, допускаються зміни ряду показників якості води, що зазначені в дужках (для загальної мінералізації, жорсткості, кольоровості, каламутності, вмісту сульфатів та хлоридів). Ці питання вирішує лише Головний державний санітарний лікар України (за запитами з регіонів).

3.4. Нормативи радіаційної безпеки питної води повинні відповідати вимогам НРБУ-97 "Норми радіаційної безпеки України", що введені в дію з 01.01.98р.

3.5. Враховуючи широке використання у процесі водопідготовки. різних коагулянтів, дезінфектантів чи інших реагентів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України для застосування у практиці господарсько-питного водопостачання, у ДСанПіНі зазначено, що залишкові кількості у питній воді цих реагентів не можуть перевищувати відповідних нормативних значень, встановлених при поданні необхідних матеріалів (з методиками визначення у питній воді) на затвердження до Міністерства охорони здоров'я. Зважаючи на міжнародний досвід використання критерію "С”Т", який характеризує взаємозв'язок дози дезінфектанту (С, мг/дм3) та часу (Т, хв), необхідного та достатнього для забезпечення епідемічної безпеки питної води під час її проходження від резервуарів чистої води до першого споживача — рекомендовано його застосування для ефективного знезараження питної води та наведено (дод. 1 до ДСанПіН) орієнтовні значення цього критерію при застосуванні хлорпрепаратів, диоксиду хлору, озону. При розрахунках "С*Т" концентрація дечніфектаиту у воді приймається як середня по найменшим щоденним (особливо для нефільтрованої води) значенням,які забезпечують залишкову концентрацію дезінфектанту (хлору) у водопровідній мережі на рівні не нижче 0,3мг/дм3. Час проходження для закритих транспортуючих воду систем визначається через ділення максимального розходу води на місткість трубопроводів. Обов'язковим при встановленні і розрахунках "С*Т" має бути виконання досліджень на вміст у воді коліфагів (ентеровірусів), вегетативних форм (клітин) та цист