Реферат

на тему:

“Поняття про екосистему”

План

Поняття про екосистему

Поняття про родючість грунту

Ресурси лісових рослин

1. Поняття про екосистему

Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше був введений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р.

Система - це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле.

Екологічна система - складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природнього середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції.

Екологічній системі властиві ознаки систем:

·      Емерджентність - виникнення нових властивостей, які характеризують систему, за рахунок взаємодії її окремих елементів

Якісно нові, емерджентні властивості екологічного рівня, не можна передбачити, виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Дійсно, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість - ліс.

·       Сукупність – сума властивостей кожної системи, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад, народжуваність для популяції - сума індивідуальної плодючості особин виду).

·        Гетерогенність системи (або принцип різноманіття) полягає в тому, що система не може складатися з абсолютно ідентичних елементів.

Але не всяка комбінація “життя - середовище” - може бути екосистемою. Нею може стати лише середовище, де має місце стабільність і чітко функціонує внутрішній колообіг речовин.  

Під час вивчення екосистем характеризують:

·       видовий чи популяційний склад і кількісне співвідношення видових популяцій;

·       абіотичні умови та ресурси, що властиві даній системі;

·       сукупність усіх зв’язків, у першу - ланцюгів живлення, співвідношення організмів з різним типом живлення;

·       розмір первинної і вторинної продукції;

·       просторовий розподіл окремих елементів;

·       швидкість колообігу. 

За розмірами розрізняють екосистеми:

·       мікроекосистемитрухлявий пень, мурашник, мертві стовбури дерев);

·       мезоекосистеми, або біогеоценози (ділянка лісу, озеро, водосховище);

·       макроекосистеми (континент, океан);

·    глобальною екосистемою - охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерними для них макрокліматами і відповідають цілим природним зонам (екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, морські екосистеми, а також біосфера нашої планети). 

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поді-ляються на:

·       природні - у промислове розвинутих країнах екосистем не захоплених людською діяльністю майже не залишилося, хіба що в заповідниках;

·       антропогенно-природні - лісові насадження, луки, ниви хоча й складаються, майже, виключно з природних компонентів, але створені і регулюються людьми;

антропогенні - переважають штучно створені антропогенні об'єкти і крім людей можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов. Прикладом є міста, промислові вузли, села (в межах забудови), кораблі тощо.

Біогеоценоз і екосистема — поняття подібні, але не тотожні. Обидва поняття — це взаємодіючі сукупності живих організмів і середовища, але екосистема — поняття безмежне. Мурашник, болото, гірський хребет, біосфера загалом, кабіна космічного корабля — все це екосистеми. Біогеоценоз — це екосистема, межі якої визначені фітоценозами. Іншими словами, біогеоценоз — окремий випадок, певний ранг екосистеми.

Біогеоценоз — не проста сукупність живих організмів та інших природних тіл, а особлива, узгоджено організована форма існування організмів і навколишнього середовища, що здатна до саморегуляції і самовідтворення.

Людина своєю господарською діяльністю створює штучні біогеоценози — агроценози (поля, пасовища, сади, виноградники, парки). На відміну від природних біогеоценозів, до складу яких входять сотні і тисячі різноманітних видів, агроценози характеризуються однотипністю видового складу і не здатні до саморегуляції.

Розміри біогеоценозів (і агроценозів) можуть коливатися від незначних (пеньок, калюжа, город) до дуже великих, що вимірюються гектарами (ліс, озеро, поле). Кожний біогеоценоз характеризується власним колообігом речовин, трансформацією сонячної енергії і продуктивністю біомаси.

У вітчизняній літературі набуло поширення поняття про біогеоценоз, введене В. М. Сукачовим (1940 p.). У закордонній літературі в аналогічному значенні використовують термін "екосистема" (див. вище).

Поняття про родючість ґрунту

Родючість – здатність ґрунтів забезпечувати потребу рослини в елементах харчування, воді, повітрі, теплі, рихлості для коренів і інших сприятливих умов виростання. у той же час воно тісно зв'язано з рослинами. Родючість – це результат грунтоутворювального процесу. Ґрунт і родючість невіддільні одне від іншого.

Родючість постійна розвивається, перетерплюючи помітні зміни, що зв'язані з природними і соціально-економічними факторами.

Врожай у значній мірі залежить від кліматичних умов, рівня агротехніки і меліоративного стану ґрунтів. Абсолютна величина врожаю на різних по родючості ґрунтах помітно згладжується системою добрив. Але врожай різних культур визначається багатьма факторами, умовами й елементами родючості.

До елементів родючості відносяться конкретні властивості ґрунту, що визначають висоту врожаїв, такі, як водно-повітряні,. фізичні і хімічні властивості, зміст і склад солей і органічної речовини в ґрунті, характер ґрунтового поглинаючого комплексу, ємність і насиченість ґрунту підставами, буферна здатність і ін., а також склад, будівля і структурний стан ґрунту, щільність його і т.д.

Родючість залежить від змісту і співвідношення елементів зольного харчування й азоту в ґрунті, від змісту і складу мікроелементів і речовин, що змінюють властивості ґрунтів (вапнування, гіпсування), а також від керування водяним, повітряним, тепловим, живильним і біологічним режимами ґрунту.

Розрізняють наступні категорії родючості: а) природну – природна (зональне), б) штучну – ефективну (актуальну), економічну, в) потенційну.

Родючість нерозривна із самим ґрунтом розвивається по стадіях, що відповідають процесам ґрунтоутворення.

Будь-який ґрунт завжди володіє також потенційною (прихованою) родючістю, що виражає максимальні можливості в підвищенні продуктивності на основі конкретного складу, будови і усіх властивостей її, які можуть проявитися в найбільш сприятливих умовах.

Потенційна родючість ґрунту залежить від запасу тепер і наявності живильних