Верхня ділянка Канівського водоймища є невід’ємною складовою природного ландшафту м. Києва. В той же час, життєзабезпечення найбільшого в Україні мегаполісу одним з найважливіших природних ресурсів водою для питних, промислово-господарських, рекреаційних потреб, обумовлює значний антропогенний тиск на довкілля.

Оцінка сучасної гідроекологічної ситуації київської ділянки Канівського водоймища базується на визначенні основних гідрохімічних та гідробіологічних показників стану водної екосистеми.

В роботі представлені результати досліджень основних гідробіологічних та гідрохімічних показників: фітопланктону, бактеріопланктону, кисневого режиму, біологічного споживання кисню (БСК), біогенних речовин, органічної речовини (ОР) за біхроматною (БО) і перманганатною (ПО) окиснюваністю води.

Гідроекологічний стан київської ділянки Канівського водоймища вивчався протягом вегетаційних сезонів 1997-2000 рр. Методом експертної оцінки за опублікованими даними [1, 2, 3] були вибрані полігони досліджень з домінуванням природних (нижній б’єф Київського водоймища, р. Десна, водоймища в районі житлового масиву Оболонь, 11 км нижче греблі Київської ГЕС, озеро Баб’є) або, навпаки, антропогенних чинників (затоки Вовковата, Матвіївська, гирлова ділянка р. Либідь).

Гідроекологічний режим верхньої ділянки Канівського водоймища формується водним та біотичним стоком Київського водоймища, р. Десни, а також внутрішньоводоймними процесами. Певний вплив на склад і властивості води дослідженої ділянки чинить придаткова система внаслідок водообміну з основним руслом. Суттєвий вплив на екосистему верхньої ділянки Канівського водоймища має антропогенний чинник, що формується життєзабезпеченням м. Києва та його рекреаційних зон. Особливе занепокоєння викликає надходження стічних вод промислових і комунально-побутових підприємств м. Києва. Це забруднення, що надходять у затоку Вовковату і далі в основне русло, Дарницький скид на 24 км, р. Либідь на 28 км та інш.

Характерною особливістю кисневого режиму верхньої ділянки Канівського водоймища є його залежність від кисневого режиму пригреблевої частини Київського водоймища та гирлової ділянки Десни. Протягом року вміст кисню у воді верхів’я Канівського водоймища може знижуватись, особливо в зимовий та літній періоди. Пізньої зими і на початку весни дефіцит кисню у воді обумовлюється надходженням з Київського водоймища і р. Десни води, збідненої на кисень. Найбільш гострий дефіцит кисню виникає під час льодоставу, коли припиняється атмосферна аерація води, а його витрати на біохімічне та хімічне споживання продовжуються. Наприклад, у 1998 р. льодостав на Київському водоймищі та Десні встановився дуже рано в кінці листопада, внаслідок чого вже на початку січня 1999 р. концентрація кисню в Київському водоймищі знизилась до 0,5-3,0 мг О2/дм3, рН до 6,8-7,0, що сприяло створенню відновлювальних умов водного середовища і дифузії із донних відкладів у воду відновлених хімічних інгредієнтів. Внаслідок цього, не дивлячись на наявність великої ополонки, обумовленої роботою Київської ГЕС, довжиною понад 11 км, вміст кисню у воді протягом зими 1999 р. становив 2,0-3,5 мг О2/дм3 (12-24% насичення). В разі відсутності льодоставу, як це спостерігалось зимою 1997-1998 рр., концентрація кисню у воді Київського водоймища зберігалась на досить високому рівні, що позначилось на його вмісті у Канівському водоймищі 6,7-10,7 мг О2/дм3 (46-76% насичення).

Весною, з підвищенням температури води, активізується розвиток первиннопродуцентів (фітопланктону, фітомікробентосу, вищих водних рослин), і в приходній частині кисневого балансу зростає роль фотосинтетичної аерації води. За нашими даними, у квітні 2000 р. вміст кисню у воді верхньої ділянки Канівського водоймища становив 66-90% насичення (табл. 1). Літом кисневий режим залишається нестабільним і залежить від ситуації в пригреблевій ділянці Київського водоймища та об’ємів скидів у нижній б’єф. За даними визначень, проведених у липні 2000 р., концентрація кисню коливалась в межах 70-93% насичення, але, як свідчать дані літератури [1], влітку постійно відмічаються періоди, коли вміст кисню може знижуватись до 50 і навіть 35% насичення.

Таблиця 1. Концентрація розчиненого кисню у воді верхньої ділянки Канівського водоймища у 2000 р.

Станція |

t води |

Кисень

мг О2/дм3 | % насичення

Київська ГЕС, нижній б’єф | 13,8

21,4 | 8,32

7,12 | 80,7

81,2

Нижче впадіння р. Десни | 14,4

21,2 | 8,13

8,24 | 79,9

93,5

Вище затоки Вовковатої | 13,6

21,2 | 8,90

7,44 | 85,9

84,4

Затока Вовковата, вихід | 13,6

22,0 | 9,16

6,0 | 88,4

69,2

Нижче затоки Вовковатої | -

71,4 | -

7,42 | -

84,6

Оз. Бабє | 14,8

24,0 | 9,54

9,44 | 90,2

113,3

Затока Матвіївська | 13,0

22,4 | 8,90

6,24 | 84,8

72,6

Вище впадіння р. Либіді | 14,2

21,4 | 8,13

6,16 | 79,5

70,2

Р. Либідь, вихід | 16,8

22,0 | 6,34

8,0 | 65,7

92,2

Нижче впадіння р. Либіді | 14,4

21,6 | 8,39

6,48 | 82,5

74,1

Примітка. В чисельнику - квітень, в знаменнику - липень.

Визначення вмісту органічних речовин, мінеральних форм азоту і фосфору у воді по довжині досліджуваної ділянки (від греблі Київської ГЕС до р. Либідь) проводились у квітні та липні 2000 року.

Навесні величини БО води коливались в межах 19,2-28,8 мг О/дм3 (табл. 2). Найбільш високі показники БО реєструвались в зонах впливу Дарницького скиду і Либіді, найменші у верхів’ї, нижче впадіння Десни. Величини ПО знаходились у вузьких межах 10,0-11,6 мг О/дм3.

Таблиця 2. Гідрохімічна характеристика верхньої ділянки Канівського водоймища у 2000 році.

Станція | Перманганатна окиснюваність,

мг О/дм3 | Біхроматна окиснюваність,

мг О/дм3 |

NH4+,

мг N/дм3