Наведені дані дозволяють припустити, що баланс продукційно-деструкційних процесів протягом майже всього року зберігається на досить стійкому кількісному рівні (за БСКповн). Отже, ділянку водоймища, розташовану на 11 км нижче греблі Київської ГЕС, можна розглядати як контрольну для оцінки динаміки БСКповн по довжині верхньої ділянки Канівського водоймища.

Просторовий розподіл величин БСКповн від нижнього б’єфу Київської ГЕС (м. Вишгород) до с. Вишеньки вивчався в липні 2000 р. Температура води в цей час коливалась в межах 21,2-22,4оС, концентрація розчиненого кисню 6,0-8,2 мг О2/дм3 (70-93% насичення). Величини БСКповн змінювались по довжині ділянки від 1,5 до 6,0 мг О2/дм3. Помітне зростання вмісту легкодоступної ОР відмічалось нижче гирла річок Десни і Либіді та біля с. Вишеньки (5,0-6,0 мг О2/дм3 за БСКповн). Найменші значення БСКповн зафіксовані біля греблі Київської ГЕС (нижній б’єф) та на ділянці, розташованій вище надходження либідської води. Співставлення наведених даних з отриманими влітку 1999 року (температура води 20,2-23,4оС, вміст розчиненого кисню 4,6-11,0 мг О2/дм3) свідчить, що характер розподілу величин БСКповн по довжині ділянки має подібні риси за виключенням нижнього б’єфу Київської ГЕС, де на вміст ОР відчутно впливають скиди води (двічі на добу). Отже, в літню межень на київській ділянці Канівського водоймища, починаючи з 11 км і далі вниз за течією величини БСКповн зростають, досягаючи максимальних значень в кінці ділянки 5,6-6,0 мг О2/дм3. Дещо порушують вказану закономірність показники БСКповн вище впадіння Либіді (1,4-2,4 мг О2/дм3). Не виключено, що ця ділянка знаходиться під впливом Дарницького скиду забруднених вод, які можуть інгібувати біохімічні процеси розкладу ОР. Зростання інтенсивності деструкції, що не завжди кількісно адекватно приросту органічної речовини по довжині верхньої ділянки Канівського водоймища, пояснюється продукційними показниками бактеріопланктону, який відіграє превалюючу роль в процесах мінералізації. В зонах скидів забруднених вод відбувається пригнічення репродукційних характеристик мікроорганізмів. Це свідчить про наявність періоду адаптації бактеріопланктону до ОР, що входять до складу забруднень, і веде до зниження інтенсивності деструкційних процесів.

Вплив біомаси фітопланктону на просторовий розподіл величин БСК (по довжині ділянки) у вказаний вище період часу мав другорядне значення, оскільки перша не перевищувала 1 мг/дм3 і лише локально, в зоні надходження у водоймище деснянської води, досягала 15 мг/дм3. В ізольованому озері Бабє, яке може сполучатися з водоймищем лише в повінь багатоводних років, БСКповн досягало 9 мг О2/дм3 і визначалось високою біомасою фітопланктону (32,4 мг/дм3), що формувалось масовим розвитком динофітових та діатомових водоростей.

В цілому, за даними літньої межені 1999 і 2000 рр., просторова динаміка величин БСКповн вказує на поступове збільшення у воді по довжині ділянки лабільної ОР за рахунок антропогенного забруднення. Таким чином, аналіз комплексу хімічних та біологічних показників води, їх просторового і часового розподілу свідчить, що дія антропогенного фактору по довжині верхньої ділянки Канівського водоймища зростає, досягаючи максимального впливу в її останній третині, де відбувається акумуляція всіх стічних промислово-побутових вод м. Києва.

Список літератури.