Отже, важливим є те, що у гідрологічному режимі річок Прип’ять і Стохід, які є структуроформуючими елементами РЛП “Прип’ять-Стохід”, в останні десятиліття простежуються суттєві зміни, зумовлені як динамікою глобальних кліматичних умов (потепління), так і мікроциркуляційними процесами в регіоні. Негативними є і наслідки антропогенної трансформації довкілля (меліоративне освоєння боліт і заболочених угідь, русловипрямлювальні роботи, будівництво дамб, інших інженерних споруд та об’єктів у межах заплавно-руслових комплексів), які викликали зміни режиму стоку, співвідношення поверхневої і підземної його складових, функціонування екосистем, екологічної ситуації та біопродукційних функцій заплав і русел річок.

У багаторічному аспекті (1947-1999 роки) спостерігається тенденція підвищення рівнів і збільшення термінів затоплення заплав. Наприклад, підвищення середньорічного рівня води в руслі і на заплаві Прип’яті у Любешівському районі у 1987-1997 роки проти рівнів у 1947–1956 роках становило 60-64 см за вегетаційний період, а максимальних під час літньо-осінніх паводків – 81см (Шах, 2000). Тривалість затоплення заплави зросла з 43 до 165 днів. Ці явища відбуваються при незмінних середньорічних витратах води у вегетаційний період і при зменшенні витрат у період повеней і паводків. Наведені дані вказують на погіршення водопропускної здатності русел і заплав, загострення тут гідроекологічної напруги. Крім антропогенних чинників, суттєву роль у цьому процесі відіграють і кліматичні зміни, зокрема, збільшення кількості опадів в останні роки.

За 100 років середня річна температура повітря у Поліському регіоні підвищилася на 0,3С, середня багаторічна температура зими за повоєнний період зросла в середньому на 2С, а липнева практично не змінилась. Відносно атмосферних опадів встановлено, що їх кількість дещо збільшилась і становить 550-600 мм/рік (Вишневський, 1997). Ці зміни певним чином вплинули на стік річок – зумовили зростання середньорічних витрат, особливо у післявоєнний період.

Аналіз тенденцій зміни рівнів води і витрат води у річках Прип’ять (с. Річиця, с. Люб’язь) та Стохід (с. Малинівка, смт. Любешів) у дев’яності роки свідчить про помітне збільшення як середньорічних рівнів, так і середньорічних витрат (відповідно на 30 мм і 7,5 м3/с для гідропоста Річиця, 37 мм і 5,2 м3/с для гідропоста Любешів на Стоході), причому зростання рівнів і витрат на Прип’яті є стрімкішим, ніж на Стоході, що зумовлене насамперед різницею похилів русел цих річок.

Головною причиною зростання витрат води стало зниження температури повітря теплих пір року, що зумовило зменшення інтенсивності випаровування з земної поверхні і збільшення параметрів стоку на більш як 5%. Іншою важливою причиною збільшення стоку стало проведення осушувальної меліорації. Збільшення густоти річкової мережі, зменшення водонасиченості поверхневого шару ґрунту зумовило зменшення випаровування з поверхні водозбору і збільшення поверхневого стоку. Варто тільки зауважити, що зростання стоку р. Прип’ять відбувається одночасно із змінами обсягів безповоротного відбору води з неї до Дніпро-Бузького каналу.

З гідрологічним режимом річок РЛП тісно пов’зані гідрохімічні властивості води. З гідрохімічної точки зору, властивості грунтових і поверхневих вод в різних частинах парку та за його межами суттєво змінюються, хоч домінують тут води гідрокарбонатно-кальцієвого типу з мінералізацією 0,17-0,70 г/л. Через процеси заболочування і сповільнення підземного стоку у хімічному складі грунтових і поверхневих вод є сполуки азоту (підвищений вміст) та заліза болотного генезису (Алексеєвський та ін., 2000). Так, недалеко від західної межі РЛП (с. Велика Глуша) вміст нітратів у воді сягає 253,8 мг/л. У районах сіл Велика Глуша і Люб’язь спостерігається підвищений вміст аміаку, фосфатів, заліза та інших інгредієнтів (табл. ).

За свідченням вказаних авторів, грунтові води можуть використовуватися для побутових потреб і є малопридатними для пиття. Якість (хімічний склад) як грунтових, так і поверхневих вод погіршується від витоків до гирла Прип’яті і Стоходу. У часовому аспекті за період з 1994 по 2000 рік поверхневі і грунтові води заплавно-руслового комплексу Прип’яті характеризуються тенденцією погіршення їх якості. Наявні матеріали (табл. 8) свідчать про складну гідроекологічну ситуацію, яка склалася на західній межі РЛП “Прип’ять-Стохід”.

Таблиця 8. Параметри якості поверхневих і грунтових вод у долині Прип’яті у 1999–2000 роках

Показник | Місце відбору

с. Невір,

р. Прип’ять | с. Ветли,

р. Прип’ять | с. Люб’язь,

р. Прип’ять | ГДК

Сухий залишок | 609 | 401 | 267

рН | 6,69 | 7,1 | 7,5 | -

NH4 сольове | 1,92 | 0,28 | 4,25 | 2

Лужність | 4,4 | 1,0 | 2,2 | -

Ca2+ | 120,24 | 36,07 | 64,13 | 180

Mg2+ | 31,61 | 0 | 12,16 | 40

HCO3 | 268,4 | 61,0 | 134,2 | -

K+ | 120,75 | 9,51 | 2,41 | -

Na+ | 124,68 | 2,16 | 9,05 | 200

Нітрити | 0,06 | 0,02 | 0,18 | 3

Нітрати | 23,44 | 204,57 | 1,49 | 45

Хлориди | 221,56 | 19,44 | 21,27 | 350

Сульфати | 64,22 | 11,0 | 10,1 | 500

Фосфати | 13,77 | 1,45 | 0,176 | 0,05

Залізо | 2,62 | 0,12 | 1,05 | 0,3

Висновки.