і теротогени. При накладанні дії їх , як правило, не сумується, а клюється. Деякі з них. наприклад, діоксини, фактично не мають ГДК. Забруднення поширюють на багато біологічних видів і місця проживання, зму, що стає неможливим прослідкувати численні біологічні наслідки їх йотування. Щоб оцінити навіть найпростіші екологічні ефекти, гостру токсичність і біоконцентрування кожної із цих речовин, треба більше 10 тисяч доларів, а вартість всебічного дослідження збільшується в десятки разів. Необхідно мати на увазі, що не дивлячись на деяку різницю в активності і реакції різних видів на ксенобіотики, в основі процесів життєдіяльності лежать одні і ті ж клітинні структури і біохімічні механізми. В' процесі господарської діяльності біосфера збагачується металами, знаходяться в розтятому стані, відбувається її металізація З.Добровольський). Локально виникають значні концентрації металів, важливі для природних геохімічних процесів (досить уявити собі будь-який індустріальний комбінат з численною технікою на основі металів). При цьому об'єднуються метали, що знаходяться в природних умовах завжди ідеально, у співвідношеннях, які відрізняються від характерних для земної кори.
Відношення маси щорічного видобутку елементу до його класу в біосфері характеризує його технофільність. Найвищу технофільність має С, а також РЬ, 8Ь, 2; п, Сг, Си, 8п, Мо, Не (Глазовська, 1988). Вільний стан більшості металів не типовій для біосфери, але в результаті технологічної обробки більшість з них переводиться в геохімічну стійку форму, як правило, біологічно активну. В такому стані метали розсіюються в біосфері в результаті тертя, корозії, розпилення, іноді вмисно для досягнення певної мети - для боротьби з бур'янами, шкідниками і руйнівниками органічних матеріалів, для утворення дощових хмар і т. ін.
Таким чином, біохімія біосфери суттєво змінюється в результаті господарської діяльності людини. Ознаки надлишку таких речовин в біосфері не так вражають, як безпосередній наслідок будь-яких регіональних катастроф, але несуть грозу опосередкованих, вельми непередбачуваних наслідків для всього живого на Землі.
Прояв дій ксенобіотиків завжди має запізнення (лаг-період) і певну архаїчність у відповідності з рівнями організації живої істоти. Можна легко розрізнити кілька рівнів реакцій на ксенобіотики:
І) біохімічна і фізіологічна реакція (негайно або через кілька днів дії);
2) анатомічні, морфологічні, біоритмічні і відхилення в поведінці (години - тижні);
3) популяційно-динамічні і хорологічні зміни (місяці-роки);
4) ценотичні зміни (зміни вкладу, будови, функцій біоценозів, роки-десятиліття);
5) еволюційні наслідки (десятиліття-століття-тисячоліття). В багатьох випадках (але не завжди) попередній рівень можна розглядати як лагфазу змін на наступному рівні, як латентне (приховане) знешкодження (Шуберт, 1928). Наприклад, у рослин змінюється проникливість мембрани і активність ферментів (наприклад, пероксидан), з’являються речовини з захисними функціями (наприклад, пролін), змінюється клітинний метаболізм. Ці біохімічні зміни відбуваються до того, як появляються помітні анатомічні симптоми, наприклад у вигляді хлорозів і некрозів.
Якщо початкові симптоми (стрес) важко діагнозувати (виявити), то результат останніх із перелічених змін важко прогнозувати. Особливо непевні еволюційні наслідки, які по суті своїй є до того ж незворотними.
Концентрування (біоакумулювання) токсичних речовин. Довготривала екологічна небезпека ксенобіотиків полягає в тому, що вони із розсіяного стану концентруються в біомасі, включаючи ту, яка є їжею людині (Ейхлер, 1993). Розрізнюють два механізми концентрування. Перший оснований на тому, що організми вибірково поглинають речовини із оточуючого їх середовища, наприклад, рослини із повітря і ґрунтового розчину. Цей механізм порівняно швидко "спрацьовує" і піддається прогнозу.
Другий механізм оснований на концентруванні речовин на травних ланцюгах. За деяких умов він "працює " повільно, але невідворотно. Обов'язковою умовою є особливість ксенобіотика: лише ті з них, які при попаданні в організм погано виводяться із нього і повільно розпадаються (або не розпадаються). в біохімічних процесах. Прикладом подібних речовин можуть бути довгоживучі (з великим періодом напіврозпаду) радіоактивні ізотопи, важкі елементи (ртуть, нікель, кадмій) і деякі пестициди і продукти їхнього неповного розкладу (органічні речовини, що містять хлор, в тім числі ДДТ і його аналоги).
Другою умовою є досить велика кількість ланок в травневому ланцюгові. Найбільшій небезпеці піддаються ті популяції, які "завершують" травневий ланцюг (знаходяться на вершині екологічної піраміди), оскільки в багатьох випадках концентрація ксенобіотика (з розрахунку на біомасу) збільшується на порядок з просуванням на одну ланку. Хижі птахи "замикають" довгі (до 7-8 ланок) травневі ланцюги, що включають комахоїдних птахів і комах, у яких в свою чергу також розвинуті досить складні травневі ланцюги. Зникнення без помітних причин хижаків е індикатором метаболічної отрути в навколишньому середовищі, здатної до біоакумуляції. Багато прикладів біоакумуляції наведено в книзі Ф.Рамада (1981).
Концентрування ксенобіотиків призводить до вимирання деяких популяцій, спрощенню біоценозів з втратою їх стійкості, а в деяких випадках представляють пряму небезпеку для людини. Доводиться збільшувати коефіцієнт безпеки в 104 по відношенню до норм, що встановлені на основі уявлення про пасивне розбавлення ксенобіотиків. Особливого значення набуває проблема долі ксенобіотиків і очисної здатності біогеоценозів і біосфери. (Телитченко, Остроумов, 1990).
Еволюційне значення ксенобіотиків і екологічних катастроф. Антропогенний фактор з потужним фактором еволюції видів і екосистем. Яскравим прикладом подібного впливу є той факт, що за 25 років (з 1950 по 1975) число стійких до інсектицидів комах, що шкодять здоров'ю і господарській діяльності людини, виросло з 25 до 300. Постійна боротьба з виникаючими новими інфекційними хворобами людини і необхідних людині сільськогосподарських культур і порід тварин ще більш драматична за своїми наслідками: вона відволікає все більше ресурсів і, як правило, не досягає поставлених кінцевих цілей. Комахи -"шкідники" і збудники інфекційних хвороб володіють г-стратегією і за порівняно короткі строки можуть адаптуватися
