Відходи за методами переробки розподіляються на наступні групи :

відходи, які підлягають повторному використанню у власному і суміжному виробництві ;

відходи, які направляються для одержання інших цінних продуктів ;

відходи, що підлягають попередній обробці перед складуванням або захованням ;

відходи, які складуються або скидаються в навколишнє середовище без попередньої обробки.

В процесі основного виробничого циклу на гірничовидобувних, гірничозбагачувальних, металургійних, хімічних, каменедробильних, вапнякових, цукрових комбінатах, на шахтах і вугільних розрізах, теплових електростанціях утворюються щорічно 600 – 660 млн. куб. м ( або близько

1,5 млрд. т ) твердих промислових відходів. При цьому в процесі видобутку корисних копалин на розкривних та підготовчих роботах у відвали переміщується 500 млн. куб. м піщаних, глинистих та скельних порід. Внаслідок первинної переробки, збагачення видобутої рудної, гірничорудної, вугільної і т. п. Маси утворюється 75 – 80 млн. куб м, а внаслідок вторинної

( тобто в ході металургійної, хімічної та ін. Переробок ) – – 20 млн. куб. м відходів.

Всього в Україні в теперішній час у відвалах промислових підприємств знаходиться 7 – 7,6 млрд. куб. м всіляких відходів, в тому числі : 4,8 млрд. куб.м золошлаків, порід вуглевидобутку і вуглезбагачення ; 11,6 млрд. куб. м металургійних шлаків, розкривних порід гірничорудних і гірничодобувних комбінатів ; 0,6 млрд. куб. м відходів хімічної і харчової промисловості ; 0,5 млрд. куб. м відходів видобутку та виробництва будівельних матеріалів.

Щорічно обсяг забруднення, що припадає на 1 кв. км площі території України, навіть без врахування рівня утилізації, в 6,5 разів вищий, ніж в США і в 3,2 рази вищий, ніж в країнах Європейського економічного співтовариства

( ЄЕС ). Кожного року в Україні накопичується більше відході промисловості, ніж в 12 країнах ЄЕС разом взятих. За орієнтовними розрахунками обсяг накопичених відходів до 2000 року наблизиться до 25 – 30 млрд. куб. м

( табл. 4 ).

Таблиця 4. Стан річного виходу, використання та накопичення

мінеральних відходів на території України

Адміністративні одиниці ( республіка, області ) Площа відвалів, га Річний вихід відходів,

млн. куб. м Обсяг річного використання відходів,

млн. куб. м Накопичені обсяги відходів,

Млн. куб. м 1 2 3 4 5 Республіка Крим 17 0,1 0,05 1,52 Вінницька 985 6,21 1,94 26,33 Волинська 251 1,93 0,23 35,14 Дніпропетровська 18331 245,08 50,86 2013,4 Донецька 12284,7 127,6 22,82 2771,14 Житомирська 2187,7 15,82 6,7 71,2 Закарпатська 27,5 0,48 0,23 3,89 Запорізька 1175,3 2,18 0,51 63,3 Івано – Франківська 384,2 5,94 2,37 86,81 Київська 146 1,3 0,16 32,51 Кіровоградська 953,6 10,71 1,72 128 Луганська 4819,2 32,21 4,56 596,27 Львівська 4591,5 48,95 3,52 1054,2 Миколаївська 39,3 0,58 - 3,12 Одеська 160,6 0,26 0,6 5,34 Полтавська 4440,6 40,59 3,86 591,8 Рівненська 276,9 2,41 0,69 24,65 Сумська 63,5 0,84 0,46 6,98 Тернопільська 74,8 1,34 0,36 10,45 Харківська 512,4 2,64 0,38 11,09 Херсонська 90 1,55 0,52 0,76 Хмельницька 201,8 5,43 1,93 95,46 Черкаська 796,5 1,28 0,59 8,67 Чернігівська 224 0,12 0,19 1,46 Чернівецька 94,6 0,12 0,09 0,43 Всього 53128,4 554,67 105,33 7643,92

Територія України має складні фізико – географічні умови. Особливості її розташування і атмосферних процесів зумовлюють значну повторюваність небезпечних і стихійних ( особливо небезпечних ) метеорологічних явищ, які необхідно враховувати при формуванні певного рівня екологічного становища України. Так, сильний вітер, викликаючи підйом і переніс великої кількості пилу і піску, зумовлює забруднення атмосфери шкідливими хімічними і радіоактивними речовинами. Тумани, як продукти конденсації, підвішені у повітрі, підсилюють накопичення шкідливих домішок і викликають небезпечне забруднення атмосфери. Опади призводять до очищення атмосфери від домішок. В той же час кислотні дощі сильно забруднюють довкілля. Великий вплив на формування екологічного становища регіону мають і інші стихійні явища – – грози, град, ожеледь – приморозеві відклади.

Райони ведення інтенсивних гірничих робіт Донбас, Криворіжжя, Львівсько – Волинський вугільний басейни зазнають процесів зсуву поверхні. Межі розповсюдження деформацій на поверхні визначаються за глибиною і площею виробок з урахуванням умов залягання порід і наявності тектонічних порушень. Емпіричні дані спостережень дозволяють встановити швидкість протікання процесу зсуву і кінцеву стадію його розвитку.

Всі промислові і громадські наземні і підземні об'єкти, штучні і природні водойми, які потрапляють в зони впливу підземних виробок, зазнають зміни, підлягають пошкодженням, руйнуванням, ускладненням, що порушують їх нормальний режим, і підлягають охороні.

Розвиток схилових гравітаційних процесів у вищезгаданих регіонах України являють собою серйозну інженерно – геологічну і еколого – геологічну проблему. Гравітаційні рухи на схилах викликають руйнування інженерних об'єктів, житлових і промислових будинків, призводять до втрати цінних угідь, ускладнюють освоєння територій, потребують великих витрат на виконання заходів, пов'язаних з інженерною підготовкою і інженерним захистом. Тільки для укріплення 1 км зсувного берегу Чорного моря в районі Одеси необхідно 3 – 5 млн. руб. ( на 1993 р. ).

В еколого – геологічному плані схилові гравітаційні процеси несприятливо впливають на стан грунтового шару, сприяють розвитку регресивної ерозії і змиву грунтів, замулюванню і забрудненню водойм, а укріплюючі заходи на підводному схилі іноді порушують водообмін і умови існування біоти.

Схилові гравітаційні процеси виступають у тісному зв'язку з процесами вивітрювання, ерозії, абразії ( взагалі, головні місця розвитку обвалів і осипів, обумовлених вивітрюванням, ерозією, господарською діяльністю – обриви, круті голі схили, прибережні абразійні кліфи ), контролюються тектонічним