II. ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів
потребують значних коштів. Однак протягом найближчих 5-10 років
країна буде дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення
стану навколишнього природного середовища та забезпечення
раціонального використання природних ресурсів. Тому необхідно
чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою
відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних
рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану
території України, необхідно враховувати такі основні критерії і
чинники:

погіршення здоров'я людей через значну забрудненість
довкілля;

втрати, що призводять до зниження продуктивності народного
господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного
капіталу і природних ресурсів;

погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди
біологічному та ландшафтному різноманіттю, зокрема лукам,
пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним
і морським екосистемам, гірським районам;

еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.

До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального
використання природних ресурсів належать:

гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і
радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму
шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості
питної води;

стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

будівництво нових та реконструкція діючих потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд;

запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і
поліпшення їх екологічного стану;

формування збалансованої системи природокористування та
адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки,
екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві,
сільському господарстві, на транспорті;

збереження біологічного та ландшафтного різноманіття,
заповідна справа.

Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у
великих містах і промислових центрах;

захист і збереження земельних ресурсів від забруднення,
виснаження і нераціонального використання;

збереження і розширення територій з природним станом
ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і
рекреаційних територіях;

підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

знешкодження, утилізація та захоронення промислових та
побутових відходів;

запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення
та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти,
захист підземних вод від забруднення;

збереження та відродження малих річок, здійснення управління
водними ресурсами на основі басейнового принципу;

завершення створення державної системи моніторингу
навколишнього природного середовища;

створення системи прогнозування, запобігання та оперативних
дій у разі надзвичайних ситуацій природного і
природно-техногенного походження;

забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії
військово-промислового комплексу;

здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю
Збройних Сил України;

розробка механізмів реалізації схем природокористування;

впровадження дійових економічних складових впливу на систему
природокористування;

створення системи екологічної освіти, виховання та
інформування.

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві,
регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення
визначених пріоритетів.

2. Екологічно безпечне використання водних ресурсів

Стратегічна мета - забезпечення у процесі використання водних
ресурсів пріоритету природоохоронних функцій над господарськими,
раціональне використання поверхневих та підземних вод, широке
впровадження водозберігаючих технологій у всіх галузях народного
господарства.

Основні цілі:

скорочення обсягів водоспоживання і водовідведення із
впровадженням інтенсивного способу ведення водного господарства;

зменшення витрат води і скидання забруднених стічних вод за
рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній,
коксохімічній, гірничодобувній та інших галузях промисловості;

скорочення використання питної води промисловістю за рахунок
використання мінералізованих підземних і шахтних вод;

використання в промисловості оборотної і повторно
використовуваної води на рівні 97-97,5 відсотка загального обсягу
води, що споживається промисловими підприємствами.

Досягнення намічених цілей забезпечуватиметься за рахунок:

а) впровадження екосистемного регулювання потреб
водоспоживання;

б) упорядкування та підвищення технічного і технологічного
рівня спеціального водокористування шляхом виконання
природоохоронних заходів, розроблених суб'єктами господарювання, а
також галузевих науково-технічних та інвестиційних, регіональних
та місцевих екологічних програм, забезпечення обліку використання
вод;

в) впровадження маловодних і безводних технологій, повторного
використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем
виробничого водопостачання.

3. Відродження і підтримання сприятливого гідрологічного
стану річок та заходи боротьби із шкідливою дією вод

Стратегічна мета - поліпшення загального екологічного стану
водних об'єктів басейну Дніпра, що забезпечить стійке
функціонування природних екосистем і гармонійний розвиток
господарських комплексів у його басейні.

Основні цілі:

відновлення річок шляхом створення водоохоронних зон та
прибережних смуг, розчищення та упорядкування їх поряд з
відповідними заходами щодо водовідведення в їх водозбірних
басейнах;

поліпшення гідрологічного, морфологічного і гідрохімічного
режиму водоймищ та водотоків з метою створення умов для
збалансованого розвитку біоти та сталого використання її людиною;

сприяння збільшенню видового різноманіття тваринного світу та
рослинності у водних об'єктах;

формування таких властивостей русел річок, берегів і
прибережних смуг та зон, які забезпечать можливість розвитку
саморегулюючих біоценозів;

збереження водовідтворювальної здатності ландшафтів,
оптимізація їх структури та забезпечення екологічної рівноваги
природних процесів шляхом досягнення оптимального співвідношення
угідь різних типів у водозбірних басейнах річок.

Для досягнення намічених цілей необхідно:

створити та упорядкувати водоохоронні зони і прибережні
смуги;

підтримувати встановлений режим на територіях водоохоронних
зон та прибережних смуг;

відновлювати