здійснювати берегоукріплення;

запобігати шкідливій дії вод (будівництво гідротехнічних
споруд, захисних дамб тощо);

розробити і впровадити нормативи забезпечення водності річок
та інших водних об'єктів та їх екологічно безпечного
водокористування;

розробити і впровадити критерії безпечно допустимого рівня
антропогенних навантажень та прогнозу стану водних об'єктів;

завершити екологічну паспортизацію малих річок та інших
водних об'єктів;

удосконалити систему моніторингу та контролю за станом водних
об'єктів, водоохоронних зон та прибережних смуг, зон санітарної
охорони тощо.

4. Удосконалення системи управління охороною вод та
використанням водних ресурсів

Основні цілі:

удосконалення системи управління водокористуванням, охороною
вод та відтворенням водних ресурсів;

впровадження принципів поліпшення екологічного стану водних
об'єктів на основі басейнового підходу, на засадах якого
розроблятимуться і впроваджуватимуться водоохоронні програми
регіонів, областей, окремих населених пунктів.

Реалізація намічених цілей можлива за рахунок:

створення організаційних механізмів щодо забезпечення
прийняття управлінських рішень та їх фінансового забезпечення на
басейновому принципі;

розроблення нормативно-методичної бази еколого-інвестиційної
діяльності і функціонування управлінської інфраструктури у
басейнах рік;

розроблення та узгодження директивних документів та
нормативно-методичної бази системи обліку, моніторингу та контролю
за водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів
у басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, Дністра, Південного та
Західного Бугу тощо;

створення (проектування, відповідне облаштування тощо)
басейнових геоінформаційних систем з банками
еколого-водогосподарської інформації.

Зменшення впливу радіоактивного забруднення
Стратегічна мета - зменшення впливу радіоактивного
забруднення на стан водних об'єктів.

Основні цілі: локалізація забруднених радіонуклідами поверхневих вод ближньої зони Чорнобильської АЕС та перехоплення поверхневих
змивів з території Білорусі, зменшення винесення у водні об'єкти
радіонуклідів, недопущення радіоактивного забруднення ґрунтових та
підземних вод із свердловин і колодязів, які не експлуатуються;

впровадження науково обгрунтованої технології водоохоронної
діяльності в зонах впливу Чорнобильської АЕС та для запобігання
іншим випадкам радіоактивного забруднення водних систем. Реалізація зазначеної водно-екологічної політики повинна здійснюватися на основі розробки та поетапного впровадження природоохоронних заходів, визначених Державною та регіональними програмами екологічного оздоровлення водних басейнів.

Важливою умовою реалізації політики раціонального використання та відновлення водних ресурсів та екосистем на найближчі роки є необхідність виконання насамперед заходів, які не потребують значних капітальних затрат, а саме: підвищення загальної культури виробництва;суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;підтримання у належному стані діючих очисних споруд і устаткування; запобігання аварійним ситуаціям;

забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення
забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних
органів за станом забудованих територій міст; дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон; контроль за зберіганням та використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, детергентів, нафтопродуктів тощо з метою запобігання їх виносу у водні об'єкти.

2. Кругообіг речовин енергії біосфери. Характеристика і склад біосфер. У буквальному перекладі термін “біосфера” означає сферу життя й у такому змісті він уперше був введений у науку в 1875 р. австрійським геологом і палеонтологом Едуардом Зюсом (1831 – 1914). Однак задовго до цього під іншими назвами, зокрема "простір життя", "картина природи", "живаючи оболонка Землі" і т.п., його зміст розглядався багатьма іншими натуралістами.

Спочатку під усіма цими термінами малася на увазі тільки сукупність живих організмів, що живуть на нашій планеті, хоча іноді і вказувався їхній зв'язок з географічними, геологічними і космічними процесами, але при цьому скоріше зверталася увага на залежність живої природи від сил і речовин неорганічної природи. Навіть автор самого терміна "біосфера" Э.Зюсс у своїй книзі "Лик Землі", опублікованої майже тридцять років після введення терміна (1909 р.), не зауважував зворотного впливу біосфери і визначав її як "сукупність організмів, обмежену в просторі і в часі й на поверхні Землі".
Першим з біологів, що ясно вказав на величезну роль живих організмів в утворенні земної кори, був Ж.Б.Ламарк (1744 – 1829). Він підкреслював, що всі речовини, що знаходяться на поверхні земної кулі й утворюючі його кору, сформувалися завдяки діяльності живих організмів.
Факти і положення про біосферу накопичувалися поступово в зв'язку з розвитком ботаніки, ґрунтознавства, географії рослин і інших переважно біологічних наук, а також геологічних дисциплін. Ті елементи знання, що стали необхідними для розуміння біосфери в цілому, виявилися зв'язаними з виникненням екології, науки, що вивчає взаємини організмів і навколишнього середовища. Біосфера є визначеною природною системою, а її існування в першу чергу виражається в круговороті енергії і речовин при участі живих організмів.
Дуже важливим для розуміння біосфери було встановлення німецьким фізіологом Пфефером (1845 – 1920) трьох способів харчування живих організмів:
автотрофне – побудова організму за рахунок використання речовин неорганічної природи;
гетеротрофне – будівля організму за рахунок використання низькомолекулярних органічних сполук;
Біосфера (у сучасному розумінні) – своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.
Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.
* Атмосфера – найбільш легка оболонка Землі, що граничить з космічним простором; через атмосферу здійснюється обмін речовини й енергії з космосом.
Атмосфера має кілька шарів:
тропосфера – нижній шар, що примикає до поверхні Землі (висота 9–17 км). У ньому близько 80% газового