Довжина гірського пасала Горган із північного заходу на південний схід дорівнює 120 км, площа їх займає 4560 км2, що становить майже ј площі Українських Карпат (Стадницький, 1963).

У Горганах не виділяється один основний хребет. Вододіл, що починається на Вишівському перевалі, проходить через вершини Залом (1291), Горган Вишівський (1443), Гечка (1161), Кругла Млака (1261), Струнка (1180), Попадя (1742).

Тут у районі Попаді, а потім ще раз у районі гори Сивулі повертає на південь і через вершини Таупишарка (1503) і Пантир переходить на хребет Чорна Полонина з вершини Дурня (1709), Гропа (1763), Братківська Велика (1792), Братківська Мала (1684), Чорна Клєва (1723).

3.2. Геологічна будова

Зовнішня антиклінальна, або Скибова зона простягається смугою завширшки понад 40 км, із північного заходу на південний схід. Межа з прогоном тектонічна: карпатські складки насунуті на Внутрішню зону прогину. Крейдові та палеогенові флішові породи зібрані у довгі та вузькі, майже паралельні складки, витягнуті у загальному карпатському напрямі. Північні крила антикліналей розірвані та послідовно насунуті у північному напрямі, утворюючи подібність тектонічний лусок, або скиб.

В ядрах антикліналей кожної скиби виступають тверді породи стрийської світи, а крила їх складені менш стійкими палеогеновими відкладами. Розділяють скиби розривами – насувами, яку мають різну амплітуду переміщення. Найбільші амплітуди, характерні для Берегової скиби, становлять 13-15 км. Така велика амплітуда переміщення притаманна і другій скибі – Борівській. Велика роль у тектоніці Скибових Карпат належить поперечним і діагональним розломам.

3.3. Водні ресурси

Водні ресурси представлені поверхневими та підземними водами. Основним джерелом їх поновлення є атмосферні опади. Скибові Горгани розташовані на Головному європейському водорозділі.

Основним гідрологічним показником умов формування внутрішніх вод є середній річний стік, який залежить від величини опадів і випаровування. Надмірно зволожені гори мають додатковий водний баланс і підвищену величину стоку. Виділяють шість гідрологічних висотних зон. Їх положення та характер помітно змінюються з заходу на схід у міру зростання континентальності клімату. Модуль стоку третьої зони для Західних Горган 25,6, для Східних 18,4 л/сек. км2.

3.4. Кліматичні умови

Клімат характеризується, як перехідний від помірно-теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського, основні ознаки якого визначаються наявністю атлантичних і трансформованих континентальних повітряних мас. Спостерігається такий напрям переважаючих вітрів по сезонах: зима – північно-східний; весна – південно-західний; літо – південо-західний; осінь – північно-східний.

Як і по всій території Карпат в східній частині Горганського хребта спостерігається чіткий бар’єрний (по відношенню до основних хребтів) і висотний кліматоутворюючі ефекти, які проявляються у своєрідності таких важливих екологічних характеристик, як температура повітря (середньорічна +7,1 0С, абсолютна максимальна +3,5 0С, абсолютна мінімальна +3,1 0С), кількість атмосферних опадів на рік близько 870 мм; тривалість вегетаційного періоду приблизно 165-190 днів; відносна вологість повітря близько 77%; глибина промерзня грунту близько 69 см.

Зима триває від 3,4 – 4 місяців на висоті 850-1000 м, до 5 місяців більших висотах. Зимовий період характеризується, як холодними так і теплими зимами, під час яких навіть у січні температура вдень може становити +10 0С, а частіше всього вона коливається від 0 - +5 С.Спостерігається також і різке зниження температури. Найбільш холодний місяць – січень. Весна довготривала і затяжна з різкими коливаннями температури.

Літо триває 1-2,5 місяці. На висоті більше 900-1000 м немає стійкого періоду. Максимальні літні температури досягають +30 0С. На кожні 100 м висоти літо запізнюється на 8-9 днів і закінчується на 5-6 днів раніше.

Осінь триває 3-3,5 місяці. Тепла і деколи більш суха, ніж літо та з більш постійним і плавним ходом температури, ніж весна. Найбільш помітний перехід до зими відбувається в жовтні-листопаді, перші заморозки спостерігаються в кінці серпня, вересні.

3.5. Ґрунтовий покрив

Ґрунтовий покрив східної частини Горган є досить різноманітним, але порівняно бідним. Ґрунтоутворення відбувається в основному по буроземному типу, в процесі чого утворюються буроземи. Є також сушинкові різновидності. Під ялиново - листяними лісами формуються лісові буроземи різного ступеня опідзоленості і гірсько-підзолисті грунти. На відкритих просторах після лісових сінокісних лук і пасовищ поширені дерново - буреземні грунти. На терасах річок грунти місцями оглеєні. Вміст гумусу у верхньому горизонті цих грунтів становить близько 5%, що свідчить про їх досить високу родючість. Однак вони потребують удобрення.

3.6. Рослинний покрив

Унікальність рослинного покриву Горган полягає в тому, що на більшій частині території він зберігся в природному, майже незайманому стані, а своєрідність і різноманіття ландшафтних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних. Специфікою флори досліджуваної території є те, що на фоні одноманітності рослинного покриву зустрічаються ділянки з досить цікавою різноманітністю. На даній території зростає чи не найбільша кількість ендемічних східно-карпатських та характерних видів порівняно з будь-яким іншим районом Карпат. Це такі види, як дзвоники карпатські (Campanula carpatica L.), арніка гірська (Arnica montana L.), шафран Гейфеля (Crocus neuffelianus Herb.). Майже третина природної флори потребує повної чи часткової охорони. Надзвичайно рідкісними є айстра альпійська, білотна альпійська або едельвейс, водяний горіх плаваючий, дріада восьми пелюсткова. Багато видів рослин – тирличі, родіола рожева ранньовесняні ефемероїди, орхідні, - потрапили у Червону книгу саме через нерегламентований надмірний збір і заготівлю. У Горганах зустрічаються ліси за участю реліктового виду – сосни кедрової європейської, занесеної до Червоної книги. Субальпійський пояс представлений заростями з сосни гірської (жерела), вільхи зеленої, ялівця