Крім того, Міністерство сільського господарства і продо-вольства повинно систематично вивчати вплив отрутохімікатів на водні організми і визначати гранично допустимі концентрації їх у рибогосподарських водоймах; робити висновки про доцільність хі-мічної обробки посівів, насаджень, водойм і лісів; брати участь у розробці приладів для контролю якості природних поверхневих і стічних вод.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища (МОНПС) є центральним органом державного управління в галузі охорони природи і використання при-родних ресурсів і відповідає за охорону природи, органі-зацію раціонального використання і відтворення природних

ресурсів у країні. Як головні завдання па МОНПС покладаються комплексне управління природоохоронною діяльністю в країні, розробка і проведення єдиної науково-технічної політики по охо-роні природи і раціональному використанню природних ресурсів, координація діяльності міністерств і відомств у цій галузі. З цією метою провадиться державний контроль за використанням і охоро-ною земель, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, рослинного (в тому числі лісів) і тваринного (в тому числі рибних запасів) світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод України.

МОНПС готує і подає в Кабінет Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання природних ресур-сів для включення їх у проекти державних планів економічного та соціального розвитку, здійснює контроль за виконанням відповід-них завдань, передбачених державними планами. МОНПС розроб-ляє пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму при-родокористування, затверджує екологічні нормативи, правила і стандарти з регулювання використання природних ресурсів і охо-рони природного середовища від забруднення та інших шкідли-вих впливів. Здійснюється державна екологічна експертиза гене-ральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і га-лузей народного господарства, контроль за дотриманням екологіч-них норм при розробці нових технологій, матеріалів і речовин, а також проектів на будівництво (реконструкцію) підприємств та ін-ших об'єктів, що впливають на стан навколишнього середовища і природних ресурсів. При цьому органи управління природокорис-туванням повинні орієнтуватися на такий визначальний фактор по-ліпшення діяльності з охорони природи, як широке застосування в усіх галузях народного господарства маловідходних і безвідходних технологій.

МОНПС відає у встановленому порядку дозволом на захоро-нення (складування) промислових, побутових та ін-ших відходів, на викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище, на спеціальне водокористування, на користу-вання тваринним світом і споживання атмосферного по-вітря для виробничих потреб, користування кадрами для проведення геологорозвідувальних робіт, затверджує роз-рахункові лісосіки і здійснює контроль за відводом земель під усі види господарської діяльності.

У складі МОНПС функціонують: Головне управління економіки і організації природокористування, Головне уп-равління науково-технічного прогресу і екологічних нормативів. Головне контрольно-інспекційне управління, Головна державна екологічна експертиза, Головне управління міжнарод-ного співробітництва, Управління пропаганди екологічних знань, Управління капітального будівництва і матеріально-технічного забезпечення.

МОНПС має місцеві органи на всіх рівнях територіального управління — областей, районів, міст. Введення подвійної підпо-рядкованості територіальних органів управління МОНПСу та місцевим Радам народних депутатів відповідає ролі місцевих Рад у вирішенні питань охорони навколишнього середовища, визначеній статтями Конституції України та розділом IV Закону про охорону навколишнього природного середовища. Ці положення дають змо-гу залучити до вирішення завдань з охорони навколишнього сере-довища служби Рад народних депутатів (планове управління, уп-равління капітального будівництва та ін.), а отже, уникнути необ-хідності їх створення в межах територіальних органів МОНПСу.

Територіальними органами управління охороною навко-лишнього середовища є відповідні відомства МОНПСу та відділи охорони природи виконкомів Рад народних депу-татів.

З переходом на повний госпрозрахунок і нові методи економічного управління згідно з Законом про державне підприємство на рівні підприємств охорону навколишньо-го середовища здійснює адміністрація. Тут приймаються рішення з питань природокористування, здійснюються практичні заходи щодо охорони навколишнього середови-ща від забруднення виробничими і господарськими відхо-дами, стічними водами.

Як правило, один із заступників керівника підприєм-ства відповідає за охорону природи.

Удосконалення управління в галузі охорони і відтво-рення природних ресурсів повинно відбуватися шляхом уточнення ролі і місця територіального і галузевого фак-торів у формуванні основних якісних параметрів навко-лишнього середовища.

Водночас слід враховувати, що в системі планового уп-равління раціональним природокористуванням провідним є територіальний підхід. Це означає, що повноправним розпорядником природних ресурсів, які залучаються в сфе-ру виробничої діяльності, є Ради народних депутатів. Зав-дання полягає в тому, щоб надані місцевим Радам права використовувались якнайефективніше, поєднували в собі територіальні і галузеві інтереси, орієнтували виробничогосподарську та експлуатаційну діяльність промислових підприємств і об'єднань, міністерств і відомств на вирішен-ня актуальних екологічних проблем.

3. МОНІТОРИНГ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПОЛІТИКИ

В останні роки все більше уваги приділяється адаптивним про-цедурам оцінки екологічної ситуації і прийняття рішень в управ-лінні природокористуванням. Причина цього — глибоко дослід-жені теорією і підтверджені практи-кою факти, які свідчать, що:

взаємозв'язки соціальних, демографічних, економічних та екологічних процесів мають складний характер, який динамічно змінюється в просторі і в часі, через що суджен-ня про майбутні зміни в природокористуванні неминуче є ненадійними, навіть якщо вони грунтуються на вияв-лених на даний момент тенденціях розвитку окремих процесів;

економіко-виробничі та екологічні системи, маючи влас-тивість змінюватись і самоорганізовуватись, зберігають свою пристосованість і здатність до самовідновлення лише в певних межах, при перевищенні яких вони переходять в

якісно інший стан;

збитки від