Головний фундамент життя — грунти — всюди на Землі деградують, зменшуються за площею. Не менш дра-матична ситуація з водою. В засушливих зонах води не вистачає так само, як і хліба. Швидкими темпами вини-щуються ліси. Наприклад, тропічні ліси зменшуються що-секунди на площу футбольного майданчика. За таких темпів у Південній Америці та Африці цих лісів не за-лишиться вже через 40—50 років. Знищення лісів призво-дить до ерозії грунтів, планетарних змін клімату, патоло-гічних змін в рослинному і тваринному світі. Якщо на початку століття зникав один вид тварин за рік, то зараз один вид тварин зникає . щоденно. І цей процес приско-рюється. В Європі під загрозою зникнення перебувають дві третини птахів, третина метеликів, більше половини рептилій та земноводних. Залишитися на Землі лише з воронами, горобцями і тарганами — перспектива далеко не радісна. Втративши сусідство з розмаїттям форм життя,

людина багато чого втратить у собі самій, настане не-минуча дегуманізація.

Глобальною є проблема відходів. У широкому розумін-ні відходи — це все те, що людина викидає на планету в результаті господарювання, одержання енергії та всієї життєдіяльності. Це — вихлопні гази автомобілів, нечис-тоти промисловості і сільського господарства, побуту,, дим та гази з труб. Лише вуглекислого газу в атмосферу що-денно викидається 5 млрд т — по тонні на кожну людину. До відходів слід віднести і нафтові плями, згубні для життя океанів. На кожен квадратний кілометр океанської площі припадає 17 т різних відходів суші. Відходами є й важкі метали та отруйні речовини, які насичують грунт, повітря, воду і харчопродукти. Відходи — це і паливо атомних; електростанцій, надійно захоронять які поки що не навчились (а єдиний на території колишнього Союзу могильник радіоактивних відходів з атомних електростан-цій в Краснодарському краї відмовився приймати від-ходи 5 України).

Відходи — це пластики, що не розкладаються в землі (в воді їх ковтають морські тварини і від цього гинуть). Відходи —» це хімікати, що витікають із звалищ в грунтові води. Велика тваринницька ферма отруює воду в річці приблизно так само, як місто із 100-тисячним населенням. Відходи — це і просто побутове сміття. Двадцять років тому звільнитися від тонни сміття коштувало в США 2 долари, зараз — 100 [26].

Особливе занепокоєння викликає проблема, для якої не існує кордонів — глобальні зміни клімату. Викиди в атмосферу різних газів створюють парниковий ефект, знищують навколо планети озоновий шар. Наслідком цього є всесвітнє потепління — середня глобальна темпе-ратура в Північній півкулі за останні 100 років підвищи-лась на 0,5 °С. Якщо така тенденція збережеться, най-ближчим часом почнеться танення льоду в Арктиці. В су-купності з іншими екологічними проблемами глобальне потепління може виявитись вирішальним для долі люд-ства. Безсумнівним є зв'язок цих явищ із життєдіяльні-стю людини, і не рахуватись з ними неможливо. Досвід показує, що закликів і побажань вчених, які краще інших усвідомлюють, на краю якої прірви ми стоїмо, недос-татньо. Необхідне пробудження громадських діячів, полі-тиків, економістів, лікарів, технологів, зрештою — всіх людей. Усі життєві процеси в усіх державах повинні розглядатися насамперед з точки зору екології потрібне не просто екологічне мислення, треба всіма доступними засобами формувати екологічний світогляд.

Природокористування включає об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до вироб-ничої і невиробничої діяльності, Їх відтворення та охо-рону.

В сучасних умовах науково-технічного і соціального прогресу поняття природокористування стає дуже містким і не завжди однозначно, розуміється. У «Великій Радян-ській Енциклопедії» природокористуванням називається сукупність впливів людини на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі (на відміну від га-лузевих понять — водокористування, землекористування, лісокористування тощо) (т. 20, с. 595—596). Деякі автори розглядають природокористування як соціальний процес, інші — як соціально-економічний.

Отже, термін «природокористування», адекватно відо-бражаючи досить складний і багатогранний суспільно-природний процес в об'єктивній реальності, далеко не однозначний — він вживається, як мінімум, у п'яти основ-них значеннях:

1) людська діяльність щодо використання сил і ре-сурсів природи з метою виробництва матеріальних благ і різних послуг, тобто як всезагальний процес праці. В (та-кому розумінні природокористування рівнозначне понят-тю «суспільне виробництво», а з урахуванням невироб-ничої сфери людської діяльності — навіть ширше за нього;

2) раціональне використання ресурсів і умов природ-ного середовища, їх відтворення та охорона;

3) безпосереднє освоєння, експлуатація, відтворення та охорона природних ресурсів і умов конкретної терито-рії (району, окремої країни, групи країн, всього світу);

4) освоєння та експлуатація окремих видів природних ресурсів у локальному, регіональному і глобальному масштабах; У такому розумінні термін «природокористу-вання» залежно від виду споживання природного ресурсу часто замінюється галузевими синонімами, без сумніву, вужчими за обсягом — водокористування, лісокористу-вання, землекористування тощо;

5) синтетична прикладна наука, що розробляє загаль-ні принципи будь-якої діяльності, пов'язаної! з користуван-ням природою.

Така диференціація досить відносна. В кожному окремому ви-падку вивчається один і той же об'єкт — процес використання лю-диною сил і ресурсів природи, але з різних боків і на різних рівнях галузевої, міжгалузевої і територіальної спільності. Серед перелі-чених значень терміна «природокористування» найширшим за об-сягом є поняття, що відображає процес праці (суспільне виробниц-тво), найвужчим — освоєння та експлуатація окремого виду при-родного ресурсу у вузькотериторіальному (локальному) масштабі.

Класифікація основних видів природокористування можлива з позицій тісно взаємопов'язаних галузевого, компонентного, функціонального (комплексного) підходів.

З галузевої системи народного господарства виді-ляють галузі природоспоживання (теплоенергетику, видо-буток