А ще є така прикмета весни: “Якщо бджоли рано вилітають, то весна буде тепла”. “Бджоли раді квітам, а люди – бджолам”.

А тут, дітки, є ще щось для нас. Читання оповідання В.Сухомлинського “Фіалка і бджілка”:

Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

- Чому це ти, Фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.

- Ой лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді пішов дощ. Отже фіалки на дощ закривають свої пелюстки і цим сповіщають про негоду”.

Читання вірша “Ромашка” М.Познанської.

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У косинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Посміхалася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: - Ні!

- Діти, а чому бджола не дозволила зірвати ромашку?

У листі для нас ще щось є. (У конверті ілюстрація жука-сонечка). Як називається цей жук? Хто хоче розповісти про нього? Якого він кольору?

Цей жук маленький і дуже гарний. Живе в парках, садах, лісах, на городі. Всюди, де є шкідник попелиці. Така мала комаха, а стільки користі приносить, рятуючи від шкідливої попелиці сади, квіти. Хоча вона і яскравого кольору, але птахи не їдять жука-сонечка. А знаєте чому? Бо цей жук, коли пташка розкриває дзьоба, щоб схопити його, випускає до рота пташки їдучу смердючу рідину. Довго буде недосвідчений птах пам’ятати, що жук-сонечко не тільки не їстівний для них, а ще може бути отруйним. Але для людей завжди приємний і корисний цей жучок. Він зимує під корінням дерев, опалим листям, а ранньою весною прокидається, щоб допомогти людям звільнити сади, городи від дрібних шкідників, жучків-попелиці. Жука-сонечку можна зустріти усюди: в полі, в лісі, на лузі. Нерідко він крізь вікно залітає в кімнату.

Яку загадку знову весна загадала:

- “Одного разу діти пішли на екскурсію в парк. Там розцвіли весняні квіти: мати-й-мачуха, підсніжники. Набубнявіли бруньки дерев. Раптом серед трави Михась побачив яскравого червоного жука. Який же гарний – подумав Михась. Він зловив жука і сховав його у кишеню. Тільки хотів вийти з парку, а кущик бузку його зачепив і щось сказав. Михайлик випустив жука”.

- Що сказав Михайлику кущик?

- Чому він відпустив жука?

Виймається із конверта ще один малюнок, де зображено мурашник. Через стежинку снують мурашки, погляньте який будинок вони збудували собі. Як він називається?

- А з чого будують собі мурашник малі мурашки?

Де ви бачили мурашок? Мурашки такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки. Живуть дружно мурашиною сім’єю, серед них ледачих немає. Тисячі доріг вони прорили під землею, від цього легше дихати. Мурашки багато років будують своє житло. Вони дуже корисні для лісу, поля. Руйнувати мурашники не можна. Їх потрібно обходити. Люди не можуть жити без домівки, мурашкам теж потрібна домівка – їхній мурашник.

Є цікава прикмета – якщо мурашки сильно клопочуться біля мурашника буде тепла погода, а якщо ховаються – буде дощ.

Бачите, яка цікава наша стежина. Ми зустріли бджолу, жука-сонечку і мурашку, чули голоси птахів у лісі. Яка весна-красна. Всіх розбудила від зимового сну (звучить мелодія танцю, діти танцюють).

Після таночку запропонувати дітям намалювати свої враження від побаченого і почутого. Для цього заздалегідь на столах підготовлено папір, олівці, фарби. Діти за бажанням сідають за столи.

Інформація про зв’язок рослинного і тваринного світу з умовами життя допомагає дітям розуміти зв’язки у природі, закладає системні знання, що є основою екологічного виховання.

Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній для них формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботи повинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників.

За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення бережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій пошуковій роботі. Дітям не вслід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її. Не менш цікаве й використання проблемних ситуацій, логічних завдань. Наприклад: “Метелик і бабка краще літають чи ходять? Чому повільно ходять?”, “Назви хижаків? Чим вони харчуються?”

Істотне значення для засвоєння дітьми знань про розмаїття тваринного світу мають такі ефективні методи і прийоми навчання, практичне експериментування, ігри з плаваючими і літаючими моделями, специфічно побудоване обговорення результатів дій з ними для засвоєння знань про пристосування тварин до навколишнього середовища, проблемні ситуації, розв’язання яких потребує актуалізації набутих