загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:
землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;
землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів)
ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських
підприємств, селянських (фермерських) господарств;
землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів)
ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;
землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
Земля може належати громадянам на праві колективної власності.
Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Землі у колективну власність передаються безплатно.
Стаття 6. Право приватної власності громадян на землю
Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:
ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:
одержання їх у спадщину;
одержання частки землі у спільному майні подружжя;
купівлі-продажу, дарування та обміну.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться
місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції
за плату або безплатно.Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян
ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки.ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру
садівництва,дачного і гаражного будівництва.
40. способи захисту екологічних прав громадян
Охоронювально-забезпечувальні (захисні) «гарантії гарантій»
Реалізуються шляхом притягнення винних осіб в порушенні екологічних прав громадян до юридичної відповідальності дисциплінарної відповідальності, адміністративної відповідальності, кримінальної відповідальності, еколого-правової відповідальності, майнової відповідальності
Форми захисту екологічних прав громадян
Нормотворча Правоохоронна Управлінська Природоохоронна Самоврядна Антропоохоронна Судова
41. право державної власності на землю
43. поняття і особливості права власності на природні ресурси
Право власності на природні ресурси — система юридич-них норм та інших правових засобів, які регулюють право-відносини на землю, надра, води, ліси, рослинний і тва-ринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду та за-безпечують реалізацію повноважень власників щодо воло-діння, користування і розпорядження цими ресурсами
Об'єктивне право влас-ності на природні ресурси — система правових норм земельного, гірничого, водного, лісового, фауні-стичного, природно-запо-відного законодавства тощо, які регламентують правовідносини власності на природні ресурси. Складають міжгалузевий Інститут екологічного (природноресурсового) законо-давства. Фіксується у нормах природ-норесурсового законодавства
Суб'єктивне право влас-ності на природні ресурси — сукупність повноважень різних суб'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, ко-ристування і розпоряджен-ня належними їм природ-ними ресурсами (земель-ними, корисними копали-нами, лісовими, водними, тваринного і рослинного світу, природно-заповідного фонду) Виникає у зв'язку з пере-дачею чи придбанням у власність відповідних природних ресурсів
Посвідчується державним актом на право власності чи цивільно-правовою уго-дою на придбання (купівлю, продаж, обмін тощо). Носить абсолютний харак-тер, тобто виключна на-лежність повноважень щодо володіння, користу-вання і розпорядження природними ресурсами їх власнику і загальна обо-в'язковість всіх інших суб'єктів утримуватись від їх порушення
44. поняття і значення правової охорони земель (см. 35)
46. форми права власності на природні ресурси
форми права власності на природні ресурси – юридично означені напрями суб”єктно-об”єктної приналежності природних ресурсів та їх організаційно-правового забезпечення
1. Юридично виголошені форми – державна, колективна, приватна, загальнодержавна.
47. вода як об”єкт правової охорони
Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:
1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо
водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Стаття
