При ручному обробітку грунту в сирих типах площадки влаш-товують на мікропідвищеннях, у сухих — на мікропониженнях. У місцях з рівним рельєфом і надмірним зволоженням мікропідвищєння створюють плугами ППН-40 і ППН-50. У сирих типах мікропідвищення влаштовують чагарниково-болотними плугами ПБН-3-45 та ПБН-75.

У мокрих типах мікропідвищення влаштовують плугом-канавокопачем ПКЛН-500А, плугом шнековим ПШ-1, плугом лісовим ПЛО-400, канавокопачем ЛКН-600, екскаваторами Е-304В, Е-2515 та ін.

З метою ущільнення грунту, поліпшення його фізичних власти-востей усі види мікропідвищень улаштовують не пізніше ніж за один рік до садіння культур. Сіянці (саджанці) необхідно висад-жувати на 4—5 см глибше кореневої шийки, оскільки грунт буде розмиватися й осідати.

На схилах крутістю до 8°, де відсутні ерозійні процеси, грунт обробляють плугами загального призначення ПЛН-5-Зо, ПН-4-40, ПН-ЗОР. На схилах крутістю 8—12° прокладають смуги впоперек .схилу плугами ПЛН-3-35 та ПРН-40. Ширина смуг становить 1,5—2,0 м на сильнозадернілих та 0,7—1,0 м — на слабозадерні- ' лих площах. Відстань між центрами смуг залежить від наявності природного відновлення і становить від 2,5 до 10,0 м.

Н# схилах крутістю понад 12° обробіток грунту проводиться площадками, ямками чи терасами вручну або за допомогою терасерів та площадковлаштовувачів.

На схилах балок і ярів крутістю 16—38° здійснюють терасуван-ня схилів, нарізуючи тераси завширшки 2,5—4,5 м, де висаджу-ють один або два ряди деревних порід. Відстань між терасами ста-новить в середньому 4—6 м. Для нарізування терас використову-ються терасери ТР-2А, ТР-3, ТС-2,5 та ін. Тераси повинні мати протилежний нахил 2—3°. На яружно-балкових схилах, де не

Технологічні схеми обробітку грунту на зрубах (за Корнієнком П. П. та ін., 1987):

а — плугами ПКЛ-70, ПЛ-1. ШІШ-1,2, ПЛП-135;

б — плугом ПКЛ-70-5; в — фрезами лісовою та машинною (ФЛУ-0,8 і МЛФ-0,8);

г — плугом дис-ковим ПЛД-1,2;

д — плугом лісовим ПЛМ-1,3;

е — фрезою лісовою шнековою ФЛШ-1,2;

є — плугом лісовим ПЛ-2-50;

ж — плугами лісовими ПЛО-400 та ПШ-1.

можна використовувати терасери, площадки розміром 0,5—0,8X1.0— 2,0 м створюють уручну.

У лісах зелених і паркових зон при створенні захисних смуг уздовж автомобільних доріг улаштовують ямки як уручну, так і за допомогою ямокопача ЯК-1.

Залежно від стану зрубів і типу лісорослиниих умов викорис-товуються різні технологічні схеми обробітку грунту.

На площах з розвинутим трав'яним покривом нарізають бо-розни завглибшки 8—10 см лісовими плугами ПКЛ-70, ПЛ-1. Плуг ПЛП-135 прокладає борозну шириною 135 см з утворенням і коткуванням трактором двох скиб шириною 70—80 см і товщиною 20—30 см.

При обробітку грунту плугом ПКЛ-70-5 з однополицевим кор-пусом утворюється скиба шириною 50 см, товщиною 20—25 см і дренажна борозна.

На зрубах зі свіжими слабозадернілими супіщаними та лег-косуглинковими грунтами необхідне розпушування грунту сму-гами на глибину 10—15 см з одночасним перемішуванням під-стилки та мінерального шару.

Якщо необхідно створити мікропідвищення, грунт обробляють плугом ПЛМ-1,3, який формує мікропідвищення шириною 70 — 80 см та висотою до 25 -см над рівнем необробленої поверхні (рис. 5.1,5), в процесі роботи шнекової фрези ФЛШ-1,2 форму-ються мікропідвищення з верхнього шару грунту.

Плуг лісовий ПЛ-2-50 нарізає скиби шириною 50 см та тов-щиною 20 — 25 см.

Для прокладання осушувальних канав з одночасним утворен-ням скиб під висівання або садіння лісових культур використо-вують плуг лісовий ПЛО-400 і плуг шнековий ПШ-1. Плуги про-кладають канаву глибиною 40 і ЗО см з укладанням по її краях двох скиб і одночасним їх відсуванням від краю канави.

Перед обробітком грунту на площах, зарослих чагарниками, останні зрізають кущорізами і збирають граблями-кущозбирачами у вали. Далі грунт обробляють чагарниково-болотними плуга-ми ПБН-100А, ПБН-75 і ПКБ-75, а поверхню вирівнюють важ-кими дисковими боронами типу БДТ-3,0.

При обробітку грунту під лісові культури на ділянках, зарос-лих пирієм та іншими коренепаростковими бур'янами, а також щоб зменшити кількість наступних доглядів за культурами, ви-користовують гербіциди, їх вносять переважно під скиби плужних борозен, рідше ними обробляють грунт на площадках. Гер-біциди слід добирати з таким розрахунком, щоб вони знищували трав'яну рослинність, але не завдавали шкоди сіянцям чи сад-жанцям. Широко використовують симазин, атразин, амінну сіль 2,4-Д, далапон та ін.

МЕТОДИ І СПОСОБИ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР

Розрізняють наступні методи створення лісових культур: сівба, садіння і комбінований метод.

Сівба лісу — це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних і чагарникових рослин на лісокультурну площу. Цей метод створення лісових культур менш трудомісткий, ніж са-діння, однак і менш ефективний. Сіють восени або навесні. Кра-ще сіяти навесні в найбільш ранні строки з тим, щоб сіянці краще використовували наявну в грунті вологу, швидше вкорінювалися і накопичували максимальну кількість фітомаси протягом вегетаційного періоду.

Культури, створені висіванням, у перші роки життя важко переносять несприятливі погодно-кліматичні умови, терплять від конкуренції трав'яної рослинності і природної порослі й тому ви-магають довготривалого й ретельного догляду. Добрі результати дає весняна сівба насінням, що вже наклюнулося. Метод сівби відповідає самій природі лісовідновлення: ліс, створений сівбою, більш довговічний, ніж створений садінням. Це пояснюється на-самперед відсутністю деформації кореневої системи та інших по-шкоджень сіянців, які неминуче виникають при викопуванні, тран-спортуванні та садінні. Сівбу доцільно також проводити під на-метом деревостану (попередні культури), який через два-три ро-ки буде вирубуватися.

Ефективність створення культур сівбою передусім залежить від оптимального поєднання екологічних факторів — тепла, воло-ги та аерації грунту, від строків, норми висіву, глибини та спо-собів висівання насіння, від