Одним з ефективних методів вегетативного розмноження цінних рослин є зелене живцювання. Зелені, або літні, живці — відрізки па-гонів біжу чого року, які тільки починають дерев'яніти (у червні), до-вжиною 5—7 см з 2—3 листочками.

Пагони заготовляють рано-вранці, щоб зберегти їх тургор, потім ставлять у воду і в приміщенні нарізують живці. Нижній зріз живця — косий підбрунькою, верхній — над верхньою брунькою (на 3—5 см).

Для зменшення транспірації нижні листки зрізають повністю, за-лишаючи невеликі черешки, верхні зменшують на 1/3 довжини. Для стимулювання укорінення живців широко використовують стимулятор росту гетероауксин у концентрації 0,01; 0,02; 0,04%. Після цього живці висаджують у парники з скляними рамами, або в теплиці з поліетиленовим покриттям.

Розміщують їх на відстані 4—10 см, глибина посадки 2—З см. Температура підтримується в межах 21...25 °С, відносна вологість повітря — 80%, вологість субстрату — 40—45% маси сухого грунту.

Оптимальна вологість у теплицях досягається поливом та зро-шенням типу "Туман", що забезпечує дрібнодисперсійне розпилюван-ня води; щоб запобігти опалюванню листя, застосовують затінення. Для захисту живців від гнилі та хвороб їх не менше одного разу на тиждень обприскують розчинами фунгіциду.

Догляд за живцями — розпушування піску, усунення загнилих живців. Корінці утворюються протягом З—8 тижнів (у середньому). Потім живці загартовують, відкриваючи на деякий час рами парників, знімаючи плівку теплиць та ін., наближаючи температуру і вологість повітря до умов зовнішнього середовища. На зиму укорінені живці утеплюють листям, навесні їх знову відкривають і дорощують (краще в шкілці) 1—2 роки.

Розмноження зеленими живцями — це спосіб, який дозволяє при невеликих витратах вихідного матеріалу отримати велику кількість укорінених живців багатьох цінних декоративних порід. Цей спосіб найбільш поширений, наприклад, при розмноженні деяких сортів туї, спіреї, дейції, форзиції, кизильника, самшита та ін.

Розмноження кореневими живцями (довжина 10—15 см) дозво-ляє використати з цією метою молоді корені, найкраще дворічні, які швидко регенерують. Цим способом можна розмножувати такі породи, які утворюють кореневі паростки, тобто: бархат амурський, бруслина бородавчаста, вільха сіра, тополя біла, слива, вишня, обліпиха, скумпія, оцтове дерево та ін. Але практично розмноження кореневими живцями застосовується лише при створенні культур бархата амурського і бруслини бородавчастої.

Розмноження кореневими паростками, тобто відділенням їх від маточної рослини разом з частиною кореня, може мати місце при ви-рощуванні вишні, сливи, тополі, білої акації, черемхи та ін.

Розмноження відсадками грунтується на властивості деяких порід утворювати із сплячих бруньок корені на відокремлених пагонах маточних кущів. В практиці застосовують різні способи отримання відсадків: вертикальний (ліщина), горизонтальний (бруслина, бузок звичайний), відділення пагонів розкладкою в канавки дужкою (аґрус) та змійкою (лимонник).

Розмноження прищепленням — коли змушують вічко або жи-вець однієї рослини (прищепи) зростись з іншою (підщепою). Прищеплення вічком називають окуліровкою, очкуванням. Це найбільш по-ширений та економічно найефективніший вид прищеплення (при ви-рощуванні саджанців плодових та багатьох декоративних порід). При-щеплення живцем з 2—3 бруньками — найбільш поширений спосіб розмноження хвойних та багатьох листяних декоративних порід. Місце з'єднання вічка, живця з дичкою щільно обмотують ізоляційною стрічкою або поліетиленовою плівкою.

На особливу увагу заслуговує вирощування прищеплених форм троянд, які користуються великим попитом у населення.

Прищепою для троянд є однорічні сіянці шипшини, які висаджу-ють в шкілку навесні. Очкування проводять на початку вересня. Живці культурних сортів троянд зрізують у день очкування і зберігають у відрах з водою. За місяць до очкування сіянці шипшини інтенсивно поливають (щоб поліпшити сокорух). Перед очкуванням у сіянців оголюють кореневу шийку і в неї прищеплюють вічко прийня-тим у садівництві способом. Навесні верхню частину підщепи (до при-щепленої бруньки) зрізають, не залишаючи шипа. Зріз замазують са-довим варом. Коли культурний пагін досягне довжини 10 см, його прищіпують, щоб викликати галуження. Восени кущі обрізують, за-лишаючи пагони довжиною 25—ЗО см і викопують для посадки на постійне місце.