К/р з дисципліни

“Основи екології та економіка природокористування”

на тему: “Формування тримірної моделі зовнішнього середовища в гомо сапієнс”.

Два мира есть у человека:

Один, который нас вторил,

Другой, который мы от века

Творим по мере наших сил.

М.Заболоцький

Життя на Землі дуже змінне і взаємозалежне. Ми, люди, є невід’ємною його частиною. Світ живого постачає нам їжу і ліки, кисень, яким ми дихаємо, та речовини, з яких складається наш організм. Протягом одного дня населення землі використовує для своїх потреб понад 40000 видів живих організмів. Усе живе на землі створює разом складне, дивовижне й вигадливе життя.

Але на думку багатьох фахівців, які вивчають це складне , воно перебуває під загрозою! Деякі науковці кажуть, що протягом наступних 75 років може зникнути 50 відсотків усіх представників рослинного і тваринного світу нашої планети. Дослідники побоюються, що швидкість зникнення певних видів може у 10000 разів перевищити так звану природну швидкість вимирання. За підрахунками фахівців у середньому кожних 10-20 хв. зникає якийсь вид живих організмів.

Вчені вважають, що в далекому минулому види вимирали зазвичай внаслідок природних факторів. Але основна причина нинішньої критичної ситуації зовсім інша.

Сьогодні представники флори і фауни гинуть, безперечно, через людську діяльність. Один науковець називає людей “видом-винищувачем”.

Чи дійсно людські дії завдають такого смертельного удару біологічній різноманітності? Коли так, то яким чином? Чи можемо ми вижити без барвистого розмаїття живих створінь? Що робиться для того, або зупинити вимирання живих організмів, яке, на думку багатьох, досягло критичних масштабів?

Людина є лише фрагментом величезної картини життя. Усі створіння на Землі мають своє місце, яке вони отримали згідно з роллю, призначеною їм природою. У нас багато спільного з іншими формами життя. Тому чимало людей вважає зникнення якогось виду дуже серйозною втратою.

Мимоволі згадуються малюнки наших предків. Тридцять тисяч років тому люди любили малювати тварин. І робили це, ніби сучасні діти – де заманеться. Переважно на стінах печер, де вони жили, або на прилежних скалах. Первісні люди були суворими мисливцями, тому і звірів малювали відповідно до своїх намірів: кого із списом, встромленим у бік, кого з роздертим черевом. Полювання було тоді майже єдиним способом існування. Убив оленя чи кабана – будеш ситий, ще й у теплій шкурі, не вдалося – їж коріння, гризи кислиці і мерзни у своїй печері.

Вибору не було: в ті далекі часи полювали, щоб жити.

Печерні люди мирно співіснували хіба що з кажанами. Бо все живе, до чого могла досягти рука первісного мисливця, ставало їжею. Стосунки людини з твариною були примітивними - це стосунки мисливця і жертви.

Людина наступала на дику природу всією своєю господарчою діяльністю, вирубуючи ліси, розорюючи землі. Але навіть наймудрішими здавалося, що природа невичерпна. Трагедія була в тому, що народжувалися потворні стосунки між людиною і природою, стосунки чисто споживацькі. Наставало збіднення живої природи.

Пройшли століття і навіть тисячоліття перш ніж мрія про злагоду з природою, добрі стосунки з птахами і звірями поселилася в кожній хаті, в кожному народі. По сільських хатах в українському селі завжди тримали хворих і кульгавих лелек, поранених перепілок, а коли наставала весна, випускали на волю.

А що намальовано на народних килимах, без яких не обходилася жодна сільська кімната? Скільки там славнозвісних лебедів, оленят, кізочок! Навіть відомі художники Агері Руссо, Едвард Хікс полюбляли зображувати левів, тигрів і крокодилів у повній гармонії з людьми. Їх називали “примітивістами”.

Проте не така вже примітивна картина Е.Хікса “Мирний дім”, в якій він уявляє собі майбутній світ. Це не біблійне “примирення”, а мрія про принципово нові стосунки між людиною і живим світом природи. Як досягти такої рівноваги, звичайно, ніхто не знав, бо не було ще чітких наукових поглядів на ці стосунки.

Але іноді здається, ніби творці ????? килимків і картин вже тоді здогадувались, що на світі існує синантронізація, що народиться несвідомість, вникне наука екологія…

Уяву про екологію необхідно мати кожному, хто цікавиться стосунками людини і природи. Бо наука ця пізнає глибокі зв’язки у складних природних системах. Ні розумна господарська діяльність, ні створення культурного ландшафту немислимі без врахування цих зв’язків. У тому екологія потрібна і хліборобу у полі, і жителю міста, чиї прямі зв’язки з природою можуть обмежуватися підгодівлею птахів на ???? і щотижневими виїздами до лісу.

Звичайно, неможливо розглядати тварини і рослини виключно з точки зору безпосередньої практичної користі. Вся історія і культура людства міцно пов’язана з навколишнім середовищем. Крім цього, жива і здорова природа – одна з найважливіших умов нашого відпочинку, відновлення працездатності і самого життя.

В кожній людині диве прагнення пізнавати навколишній світ. Це відмітна риса мислячої істоти, вона розвивається відповідно до загального прогресу людства. Зростання інтересу до пізнання серед найширших верств народу сприяє засвоєнню основ екології, розвитку геосвідомості.

Тривога, виникала по цілому світі втратою живих ресурсів, призвела до зустрічі представників урядів та інших установ, які розробили разом план Міжнародної конвенції про біорозмаїття. У цій всебічній угоді визнається, що збереження біорозмаїття – спільна турбота усіх людей. Всесвітньо відомий науковець д-р Джейн Гудолл зазначила в своєму інтерв’ю, що зниження природного середовища “часто пов’язане з жадобою до наживи