Сучасні дослідження антропологів підтверджують думку Ч.Дарвіна проте, що найближчими нашими родичами є людиноподібні мавпи. Перші примати лінії антропоїдів еопітеки з’явилися в міоцені приблизно 10 млн.років тому, коли вміст кисню в атмосфері був близьким до сучасного і відбулося значне збільшення видового різномаїття рослинного і тваринного світу. Нашими рідними братами, як показали генетичні дослідження, були шимпанзе і горили. Молекули ДНК їхніх організмів і людини різнятся лише на 2%. Еволюція людини відбулася надзвичайно стрімкими темпами і не має аналогів серед інших видів тваринного світу. На еволюцію людини значний вплив мали різні мутагенні фактори (підвищений радіаційний іон та ін.), які спричинили перебудов організму гомінід. Зміни в будові черепа призвели до втрати ікол. Нижні кінцівки перетворилися на ноги, що призвело до зменшення швидкості лазання по деревах. І тільки використання знарядь праці для добування їжі допомогли вистояти в боротьбі за своє виживання.

На зміну австралопітекам понад мільйон років тому прийшли представники роду гомо габіліс (Hamo habilis – людина вміла), потім на зміну їм приходить людина гомо стректус (людина випрямлена) та архантропи (неандерталець і синантроп). Проте за сучасними уявленнями антропологів, ніхто з цих, навіть неандерталець, не були нашими предками, як це вважалося раніше, вони були тупиковими відгалуження еволюційного дерева людини.

Новітні дослідження з використанням розшифровки інформації, що містяться в молекулах ДНК дали змогу встановити, що перші люди сучасного типу (Homo sapiens – людина розумна) з'явилися приблизно 200 тис. років тому.

Еволюція людини відрізняється своєю незвичайністю, яка полягає втому, що на відміну від інших організмів вона не пристосовувалася до природи, а прагнуло, ніби відокремити її від себе. Про це свідчать використання житла, одягу, вогню, знарядь праці тощо. За допомогою останніх вона немовби відгороджується від навколишнього середовища і створює своє. В процесі еволюції людина дедалі більше змінює навколишнє середовище і вдосконалює власне. Нині зміни зовнішнього середовища стало загрозливими для існування самої людини. Якщо взяти до уваги, що мозок сучасної людини, як вважають учені, використовує не більш 2; своїх можливостей, то можна собі уявити, які можливості самовдосконалення чекають нас напереду.

Отже виникає законне питання: чим же увінчалися людські зусилля? Чи науці й техніці вдалося поліпшити світ? Чи ж справедливо ставитися до людей ліпше, ніж до собак або котів, лише тому, що нам постійно щастило під час еволюції?

Одним з найголовніших ресурсів людства є його розум. Сумарна маса мозку людства нині становить приблизно 9 млн. тон. Можливості розуму безмежні і потрібно розумно розпоряджатися цим багатством. Плоди цього діяльності слід спрямовувати на служіння людям і користь усій нашій біосфері. Вже нині людське суспільство має величезні здобутки в галузі науки і техніки. Людина змогла розпочати таємниці мікро- і макросвіту, подолати сили гравітації Землі і вирватися в безмежну далі космічного простору. Вона неодноразово побувала на поверхні місяця, запустила космічні апарати на деякі планети Сонячної системи, і до Сонця, навчилися перетворювати хімічні елементи, використовує в господарюванні величезні запаси атомної енергії, побудувала автоматично керовані штучні екосистеми, які функціонують і в космосі.

Досягнення людського інтелекту слід спрямувати на не війни за життєвий простір, не на підкорення народів, а на забезпечення гармонійного співіснування з біосферою, стійкості динамічної екологічної та біологічної рівноваги, підвищення добробуту людей та оптимальних умов існування природи.

Використана література,

Топачевський А.О. “Симфонія життя”. Науково-художня книга. – К.: Веселка, 1982. – 135 с., іл..