РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
„Вплив природних катастроф”
Вплив природних катастроф
Проблема точного визначення наслідків впливу на людину малих доз була і залишається актуальною і не розв’язаною до кінця. На жаль, окрім наукового значення і змісту, вона з самого початку містила небажані додатки, була "забруднена" політичними й ідеологічними аспектами.
Кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючого випромінення було неповним і однобоким. Аж до кінця його нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення. Мотивація була досить "оригінальною" бо мовчання виправдовувалося гострою потребою захистити людей від радіофобії, небезпечної панічної поведінки, неврозів, розладів психіки тощо.
Одночасно в пресі й науково-популярній літературі постійно наголошувалося, що навіть одиночна швидка і заряджена частинка може викликати непоправне пошкодження молекул ДНК і народження нащадка з невиліковними клітинними дефектами. У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину.
Утримання практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли необхідно було послати сотні тисяч людей під комплексний обстріл всіма можливими видами випромінювання.
Катастрофічні наслідки чорнобильського лиха призвели до остаточної втрати гармонії взаємин людини і світу, природне середовище перетворилося на джерело небезпеки настільки неприродної, що її ознаки не сприймають органи чуття, а вироблені століттями захисні реакції виявились непридатними для виживання.[2]
Якщо людина отримує дозу 1 Гр., то в кожному кілограмі її тіла іонізуючі агенти виділяють енергію 1 Дж. Стільки ж виділяє камінчик масою 1 кг, впавши з висоти 10 см. Тому може видатися, що це мала енергія, шкідливі наслідки малоймовірні, адже тіло нагріється ледь на 0,00024 оС.
На жаль це не так, і така доза негативно відіб'ється на здоров'ї. Причиною є особлива токсичність вторинних продуктів дії радіації, своєрідне біологічне підсилення фізичної дії іонізуючого випромінювання.
Постає необхідність встановлення критеріїв малих доз і визначення межі чи порогу реальної небезпеки для здоров'я як однієї особи, так і всього людства.
"Малими дозами" умовно називають ті дози, які в 2-3-4 (5) разів перевищують отримані населенням різних ділянок поверхні Землі внаслідок зовнішнього і внутрішнього опромінення, спричиненого наявними у довкіллі природніми радіонуклідами. Практично немає серйозних практичних зауважень стосовно даних, які входять у наступну таблицю для джерел природнього іонізуючого випромінювання та їх відносного значення, а також для середньої дози за рік майже для всіх людей на Землі.
Проблемою є рівні перевищення наведеної середньої дози в багатьох місцях Землі. Вона у 2-3 рази більша у багатьох гірських зонах (виходи збагачених ураном порід і посилення потоку від позаземних джерел). На меншій площі спостерігається ще більша середня річна доза для постійного населення з десятків тисяч осіб. Добре відома "торієва смуга" у штаті Керала (Індія), де подекуди дози сягають 0,8-1,2 бор. У Бразилії (зона міста Гуаканара) ще більше: від 1,5 до 2 бер. Під час інтенсивних пошуків родовищ урану і торію геологи знайшли місця локального перевищення середнього природного фону мало не в кожній країні (відомі такі зони й на території України).
Уважне дослідження стану здоров'я населення цих "опромінюваних" місцевостей і порівняння із здоров'ям сусідів, що живуть в тих же кліматичних умовах, але в слабшому радіаційному полі, не виявило помітного негативного впливу підвищеного в кілька разів фону іонізуючої радіації. Саме ця обставина й ускладнює визначення "малих" доз, встановлення тієї порогової дози, розпочинаючи з якої чітко виявляється негативний вплив радіації природного типу на здоров'я людей.
Вивченню адаптації людини до стресових умов за останнє десятиліття приділяється багато уваги у зв'язку із збільшенням числа екстремальних ситуацій природнього походження, а також масштабів і числа промислових катастроф.
Дестабілізація природнього і соціального середовища в місці постійного проживання людини, яка виникає в результаті якої-небудь крупномасштабної аварії, виявляє особливий вплив на стан здоров'я і самопочуття, психологічний статус постраждалого населення.
В даний час доведеним є положення про те, що виникнення порушень психічної адапатції у жертв стихійних лих і катастроф можна розглядати як єдиний процес, динаміка і структура якого визначається особливостями екстремальної ситуації і реагуючої людини.
Аварія на ЧАЕС в травні 1986 р. є прикладом естремальної ситуації, яка повністю відповідає характеристиці катастрофічної події, яка визначається ВОЗ як ситуація з непердбачуваними серйозними і безпосередніми загрозами суспільному здоров'ю. Як і будь-яка інша, Чорнобильська катастрофа характеризувалась базовим стресором (радіацією) з подальшим каскадом опосередкованих дистресів, які напротивагу - за уповільненим темпом розвитку процесів психічної дезадаптації послідовно втягуваних в нього груп населення, хронізації ситуації [16, 155]. Особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, підпали під багатофакторний вплив радіаційного і нерадіаційного характеру.
Екстрасенсорний характер впливу радіації, відсутність чітко визначеної нижньої границі збитків дозволило класифікувати Чорнобильську катастрофу як таку, що розпливається, з тривалим психологічним ефектом.
Динамічне вивчення психічного здоров'я різних континентів постраждалих в роки аварії на ЧАЕС дозволило виділити три етапи розвитку екстремальної ситуації, який супроводжувався різними психологенними і біогенними впливами.
Гострий період катастрофи продовжувався з моменту аварії до завершення евакуації з небезпечної зони ( з 26 квітня по 5 травня 1986) і характеризувався недостатнім усвідомленням того, що сталося, що було пов'язано з відсутністю сенсорно відчутних проявів катастрофи для переважної більшості населення.
На 2 етапі (ближніх наслідків, з травня по жовтень 1986
