У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які іноді охоплюють величезні території.

Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.

Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україні функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю, оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300 днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки автотранспортних підприємств.

Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України, Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.

Своєрідним забруднювачем повітря є шум.

Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря, озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і сніговий покрив.

Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90% складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.

Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв, таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство. Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.

Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.

Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин – харчових та інших відходів, для розкладу яких потрібна велика кількість кисню. Подібно до побутових стоків значними забруднювачами води є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації. Концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових. Чи не найбільше стічних вод формується на бойнях, пивних, винних та цукрових заводах, кондитерських фабриках.

Унаслідок надмірного використання і сільському господарстві хімічних препаратів, річки та озера все більше забруднюються різними отрутохімікатами та добривами, що змиваються з полів.

Загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океану нафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів, транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначні концентрації нафти в морській воді здатні порушити життєдіяльність і спричинити загибель морських тварин і рослин. Тільки поблизу берегів Англії від забруднення нафтою щорічно гине близько 250 тис. водоплавних птахів.

Велику небезпеку для всіх водних джерел становить радіоактивне забруднення. Внаслідок випробувань атомної зброї, викидів промислових підприємств, відходів атомних човнів ті аварій на атомних електростанціях у водойми потрапляють радіонукліди. Вони накопичуються в живих організмах і згубно впливають на них. При цьому концентрація радіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячі разів перевищує їхню концентрацію у воді. Тому споживання продуктів Світового океану стає небезпечним.

Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими і каналізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами, мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють з полів разом зі струмками дощової та талої води, утворюють води, непридатні для життя людини, рослин і тварин.

Забруднення водойм негативно позначається на туризмі й відпочинку людей. Рибальстві та мисливстві. Адже місця відпочинку привертають до себе увагу переважно наявністю водойм. Проблеми забруднення прибережних районів моря приблизно такі ж, як і внутрішніх вод, оскільки здатність моря до самоочищення теж обмежена. Так, дуже напружена екологічна ситуація в районі м. Одеси, де внаслідок аварійних скидів каналізаційних вод реєструють значне бактеріальне забруднення морської води.

Побутові відходи та стоки сільськогосподарських комплексів нерідко є джерелами багатьох інфекційних хвороб, зокрема дизентерії, холери,