Біорізномаїття

Війна негативно вплинула і на стан тваринного та рослинного світу країни. Югославія має територію 102173 км2 і різноманітний пейзаж, багатий тваринний та рослинний світ, що охоплює весь європейський біом (біотичне співтовариство, яке є великою регіональною або субконтинентальною системою, характеризується яким-небудь основним типом рослинності, іншими особливостями ландшафту) – або 5 з 12 біомів, існуючих на Землі [44].

На території Югославії знаходяться 51,16% європейського різновиду риб і 67,61% різновидів ссавців [44]. Понад 10% території Югославії – це природні території, що перебувають під охороною: 9 національних і 20 регіональних парків, 122 природних заказника. Практично всі вони постраждали від бомбових ударів і отруєння грунту, води і повітря різноманітними хімікатами, що спричинило деградацію популяцій тварин і рослин. Порушено природні міграційні шляхи [35, 43]. За прогнозами фахівців, у забрудненому Дунаї загине 30-40% ікринок риби [1].

Нині неможливо точно оцінити наслідки для екосистем і біорізномаїття, проте, очевидно, що воєнні дії значно збільшили ризик зникнення численних різновидів тварин і рослинного світу [44].  

Здоров’я населення

Пожежі, що утворилися під час бомбардування хімічних об’єктів та нафтопереробних заводів, супроводжувалися викидами в повітря значної кількості продуктів горіння, токсичність яких у кілька разів перевищує токсичність самих продуктів хімічних виробництв.

Так, токсичність діоксину у кілька разів перевищує токсичність бойових отруйних речовин, цианідів, стрихніну та кураре. Проте основною властивістю цих сполук є їхня здатність накопичуватися у навколишньому середовищі та живих організмах. Діоксини навіть у малих концентраціях завдають шкоди імунній системі організму. В більш високих концентраціях вони викликають мутагенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти, негативно впливаючи на генофонд населення, тваринний та рослинний світ.

Бенз-a-пірен, який утворюється при низькотемпературних процесах горіння нафтопродуктів, є сильним канцерогеном.

Поверхневі та підземні води забруднені нафтою, вінілхлоридмономерами, дихлоретаном, кислотами, важкими металами, ПБФ. Одного літра ПБФ досить для забруднення одного мільярда літрів води [44]. Всі ці забруднювачі безсумнівно стануть важливою складовою подальших біогеохімічних циклів із непередбаченими наслідками. Тому недооцінювати потенційний збиток довкіллю та здоров’ю населення, спричинений забрудненням цими продуктами, неприпустимо.

Особливої уваги заслуговує оцінка впливу на довкілля Югославії використаного НАТО озброєння зі збідненим ураном [15, 23, 37, 33]. Проведені експертні дослідження показали, що військами НАТО в Югославії було використано від 30 до 100 т збідненого урану [3, 40].

Уран – найдешевший з важких металів і, мабуть, найефективніший, з військової точки зору: спалахуючи, він пропалює танкову броню, пробиває перекриття будівель, випалює злітні смуги аеродромів. Практично до 70% усієї маси збідненого урану, що знаходиться в снаряді, вигорає і перетворюється під час вибуху на аерозоль радіотоксичних окислів урану (U3O8, UO2) із частками від 0,5 до 5 мкм, які можуть переноситися вітром на відстань до кількох сотень кілометрів.

Частки цього пилу, які під час дихання, з водою або їжею потрапляють усередину живого організму, є радіаційно і токсично небезпечними. У середньому 33% виникаючого аерозолю розчинні у воді [50]. Допустима концентрація нерозчинного урану, що вдихається, значно нижча ніж розчинного, тому що розчинний уран досить швидко виводиться з організму із сечею, а нерозчинні частки залишаються в тканинах протягом тривалого часу [50].

Збіднений уран, накопичуючись у легенях, печінці й нирках, спричиняє виникнення ракових захворювань, різноманітні ураження внутрішніх органів, а також зміни в наступних поколіннях на генетичному рівні [16, 18, 26]. Радіоактивність збідненого урану може викликати ракові захворювання через роки після ураження організму, хімічна ж токсичність виявляється досить швидко, вже через кілька тижнів або місяців після ураження. Нирки є найвразливішим органом людини, внаслідок чого людина хворіє на ацидоз (знижена збуджуваність, дезорієнтація, підвищена втома), або алколозис (підвищена збуджуваність, довільні судороги, знервованість).

Таким чином, перед цивільним населенням постає значний ризик внаслідок забруднення територій, де війська НАТО використовували боєприпаси зі збідненим ураном. Так, ретроспективне дослідження 1425 уражених осіб віком від 19 до 50 років виявило високий процент випадків захворювання раком крові, легенів, кісток, мозку, шлунку, печінки, спостерігалися дефекти народження, невиношування плоду [47].

Діоксид урану фіксувався у тканинах пацієнтів навіть через 8 років після конфлікту в Іраку [47]. Пентагон приховує інформацію про радіологічну і хімічну небезпеку зброї зі збідненим ураном, не зважаючи на дуже серйозну загрозу. Відповідно до повідомлень [49] на конференції, що відбулася у грудні 1998 р. у Багдаді, понад 5% немовлят, народжених у групі 1425 досліджуваних пацієнтів, учасників бойових дій, народилися з уродженими аномаліями, а понад 2% – мертвонародженими. Значно частіше почали зустрічатися випадки викиднів і пухлинних захворювань на півдні Іраку [49]. Надзвичайно високий відсоток народжуваності дітей з дефектами в сімействах ветеранів Війни Затоки. При обстеженні 251 сімейств ветеранів у Міссісіпі [49] майже 67% їхніх дітей, народжених після війни, мають серйозні дефекти (відсутність очей, вух, пальці, що зрослися, хвороби крові тощо). В усьому Іраку (особливо у південній його частині) зафіксовано шестиразове підвищення онкологічних захворювань [46]. І це при тому, що щільність населення в іракських пустелях – два чоловіки на квадратний кілометр, а в Центральній Європі – до 200 [36], тобто для