Британські й американські учасники війни у Перській затоці також постраждали в результаті використання снарядів зі збідненим ураном: у багатьох із них також були виявлені різноманітні форми раку [30]. У травневому (1999) номері американського медичного часопису (Сlinic and Diagnostic Laboratory Immunology, by American Society of Microbiology) наведено результати трирічних досліджень білків крові американських ветеранів 1991 р. Більш як у половини з них було знайдено незвичайні ділянки ДНК у 22-й хромосомі. У жодного з досліджуваних чоловіків – не ветеранів того ж віку цих нових ділянок не знайдено. Ці дані – перший етіологічний (встановлюючий причинно-наслідковий зв’язок) доказ якогось невідомого досі ураження, пов’язаного з генотоксичним впливом збідненого урану, що істотно підтверджує колишні епідеміологічні (по поширенню синдрому) дослідження [24].

2. Вплив наслідків військового конфлікту в Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки

Ніколи ще до цього в історії воєнних конфліктів не застосовувалися такі масовані бомбардування промислових і хімічних об’єктів, як це спостерігалося в Югославії [17, 32].  

Атмосферне повітря

Цілком очевидно, що наслідки воєнних дій у Югославії не обмежуються її державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, НАТОвські бомби забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії, Угорщини [28, 37]. Хмари, що переносять забруднювачі, було зафіксовано над Бухарестом [29, 39] і навіть у Фінляндії [11, 20, 24].

Екологи відзначають, що хмари бензопірину і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної України, Білорусі, Польщі та Прибалтики [42], а в північній Греції та Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 пг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), і 18-20 квітня – 12-20 пг/м3, що пов’язано з операцією «Союзницька сила» [25, 28, 44].

Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку, інших спадкових захворювань [22, 37].

У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів [5,39]. З 12 травня по 1 червня концентрації діоксиду сірки, окису азоту й аміаку в повітрі перевищували допустимі межі в 5-10 разів [44]. 12 травня зафіксовано кислотний дощ – рH=5,4, 15 травня – рH=4,7, 21 травня – рH=5,1 [46].

У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Кислотні дощі, що пройшли 23-26 травня (рН=4,23), не пов’язують з воєнними діями (хоча напрямок вітру – північно-північно-західний вказує на цей зв’язок). Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює (Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків [44].

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу [44].

На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: «Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було застосовано бомби зі збідненим ураном» [2].

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період піврозпаду збідненого урану – 4,5 млрд років) [24, 47]. Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі Македонії збільшилася у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями Державного інституту захисту здоров’я країни, вміст урану в повітрі над Скоп’є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з Національного центру по радіобіології й радіаційному захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих межах [19].  

Водні ресурси

Забруднення річок у Югославії негативно вплинуло на стан екологічних систем сусідніх країн, що знаходяться в низов’ях їхньої течії. Найбільш небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні – країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю [36, 44].

Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному стані через натовські бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді зріс удвічі, цинку – у 55 разів [39]. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації.

Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до їхнього загального забруднення. Улови італійських рибалок із початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США [40].

Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою