·       Коренева система дерев утворює тонке сплетіння, яке, обплітаючи грунт, дає йому змогу утримувати талу і дощову воду.

·       Ґрунт поступово вбирає воду, що підтримує його вологість. За чудовою влас-тивістю утримувати вологу ліс можна порівнювати з водосховищем.

·       З безлісого ґрунту значно швидше (утричі) випаро-вується вода.

·       Не захищений рослинністю грунт під дією сонячного випро-мінювання нагрівається дуже інтенсивно, що спричинює знищення ґрунто-вих мікроорганізмів, деяких тварин і рослин, які беруть участь у ство-ренні гумусу (комах, червів, водоростей, грибів), процесах перетворення хімічного складу ґрунту та утворення органічних і мінеральних сполук.

·       Зменшення площі лісів зумовлює зміни місцевого клімату на більш сухий, що, у свою чергу, спричинює висушування ґрунту.

2. Розорення лук. Трав'янисті росли-ни мають добре розвинену кореневу систему, яка на поверхні ґрунту утворює дернину. Вона і виконує ґрунтозахисні функції.

3.Перевипасання худоби небезпечне тим, що:

·       Рослинний покрив значно зменшується, тому що рослини зни-щуються швидше, ніж завершується нормальний цикл відновлення пасовища.

·       Крім прямого знищення рослин, худоба під час випасання виби-ває грунт кінцівками, внаслідок чого порушується його структура, він стає пилуватим.

·       Поступово рослинність у цих місцях зникає і через деякий час починає розвиватись ерозія, - особливо швидко утворюються балки.

·       На шляхах перегону худо-би, навколо загонів у ґрунті поступово утворюються невеликі поглиблення, в яких збирається вода, відтак ерозійні процеси прискорюються.

·       Вибіркове по-їдання худобою цінних кормових рослин значно збіднює видовий склад рослинності. Поширюються види, не придатні для годівлі. Передусім зни-кають багаторічні рослини, а ті, що залишилися, однорічні, через свої фізіо-логічні властивості і гірше розвинену кореневу систему погано захища-ють грунт від ерозії.

·       Надмірне випасання худоби у напівпустелях або сухих степах з лег-кими ґрунтами спричинює руйнування дернини, через що виникає вітрова ерозія.

4.Неправильне ведення землеробства:

·       Відсутність сівозміни шкідливе тим, що при тривалому вирощуванні однієї і тієї самої культури на одному місці грунт більшу частину року залишається відкритим, не захищеним рослинним покривом від посиленого впливу сонячного випромінюван-ня, вітру. У ньому при цьому постійно зменшується вміст необхідних для рослин поживних речовин. Для компенсації нестачі елементів жив-лення, як правило, використовують мінеральні добрива. Запаси органі-чної речовини, необхідної для збереження структури і властивостей ґрунту, не поповнюються. Через це грунт виснажується, погіршується його структура, посилюється вітрова і водна ерозія.

·       Неправильне розорювання схилів – це, передусім, поздовжнє роз-орювання схилів, навіть невисоких, яке спричинює змивання частинок ґрунту 

Ерозія ґрунту – процес не зворотній, все що винесено з ґрунту водою чи вітром, назавжди втрачено для землеробства.  

Загальна площа еродованих та ерозійно небезпечних земель в Ук-раїні становить понад 17 мли га. Часто виявляються різні типи ерозії одночасно. Водна ерозія набула поширення на зрошуваних землях у вигляді площинного змиву та намиву ґрунту, розмиву полинних боро-зен. Найбільша площа змитих ґрунтів припадає на Луганську, Вінниць-ку, Дніпропетровську, Одеську області, де цей показник сягає 53—66 % від загальної площі ріллі.

Боротьба з ерозією ґрунту – дуже важливий процес. Усі заходи боротьби з ерозією ґрунту мають бути спрямовані на те, щоб припинити або зменшити змивання, розмивання і видування ґрунту до розмірів, які б давали змогу відновити стан ґрунтів у процесі природ-ного ґрунтоутворення. Крім того, при розробці та здійсненні системи за-ходів боротьби з ерозією слід передбачати не тільки припинення ерозій-них процесів, а й обов'язкове відновлення родючості еродованих ґрунтів, тобто слід ліквідувати причини ерозії та її наслідки. 

Для боротьби з ерозією здійснюють такі протиерозійні заходи:

·       агротехнічні;

·       гідротехнічні;

·       лісомеліоративні;

·       ґрунтозахисні.

Відомо понад 100 ґрунтозахисних агротехнічних заходів. На-дійний захист ґрунту від ерозії дає поєднання ґрунтозахисних сівозмін з протиерозійними системами обробітку ґрунту і технологіями вирощу-вання культур.

Ефективними заходами боротьби з ерозією ґрунту є:

·       оранка впоперек схилу,

·       глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами;

·       лункуван-ня;

·       оптимальні строки, норми і способи сівби;

·       безполицевий обробіток ґрунту із залишенням стерні;

·       вапнуван-ня кислих і гіпсування засолених змитих ґрунтів;

·       мінімальний обробі-ток ґрунту легкого механічного складу;

·       впровадження ґрунтозахисних сівозмін з використанням багаторічних трав;

·       оранку і посів на схилах впоперек схилу;

·       насадження дерев і кущів на берегах водойм, по краям ярів, лісосмуг;

·       будівництво гідротехнічних споруд;

·       закріплення пісків. 

Земельні ресурси України 

Уся площа земної суші становить 148 млн. км2. Загальна земельна площа України — 60355 тис. га.

Таблиця 3

Розподіл земельного фонду України

Категорія | %

від загалу | Площа, тис.га | Припадає на одну особу, га

1. Орні землі  |

55,3  |

33384  |

0,642 

2. Лісові площі  |

15,4  |

9297  |

0,179 

3. Пасовища і сіножаті  |

12,4  |

7486  |

0,144 

4. Під водою наших штучних "морів"  |

4,0  |

2410  |

0,0464 

5. Багаторічні насадження  |

1,8  |

1080  |

0,0209 

6. Деревно-чагарники (насадження)  |

1,5  |

905,5  |

0,0174 

7. Болота  |

1,5  |

905  |

0,0174 

8. Інші землі  |

8,6  |

5191,8  |

0,0998  

Найбільші площі сільсь-когосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних зе-мель у Дніпропетровській, наймен-ше в Закарпатській областях.

Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводить-ся 5-6 тис. га земель, значну части-ну яких становлять орні землі. Внас-лідок цього площа орних земель з розрахунку на душу населення в се-редньому по Україні зменшилася і становить близько 0,75 га. В густонаселених західних регіонах (Рівненська, Чернівецька, Львівська, За-карпатська області) цей показник становить 0,57—0,16 га. Тому тут особливо гостро стоїть проблема раціонального використання ґрунту та його охорони.

Займаючи третину території усіх центральноєвропейських країн, Україна володіє 40 % світової площі чорноземів - найродючіших ґрунтів. Розораність земель тут найбільша у світі - 80 %, а в Тер-нопільській, Вінницькій, Кіровоградській — перевищує 90 %. Для по-рівняння: в Англії цей показник становить 29,6; у Франції — 32, Німеч-чині - 32,3 %. Високий рівень розораності угідь певною мірою зумовлює розвиток несприятливих процесів: ерозії, утворення кислих ґрунтів (збільшились на 1,8 млн.