Якщо узагальнити всі зміни, то 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені і непридатні до повного використання. Площа сільськогосподарських угідь в Україні за останні 30 років зменшилась на 2 млн. га, а орних - майже на 1 млн. Після Чорно-бильської катастрофи з використання вилучено 3 млн. 700 тис. га. 

Земні надра, їх охорона 

Надра - це поклади руди, нафти, вугілля, солей та інших копалин, що містяться в землі. До корисних копалин належать усі природні мінеральні утворення, які людина використовує в натуральному вигляді або після пе-реробки.

Сьогодні важко знайти галузь виробництва, де б не використовували-ся мінеральні ресурси. Вони мають величезне значення для людини:

·       джерело енергії;

·       сировина для виробництва численних промислових ви-робів, побутових товарів;

·       сировина для синтезу нових речовин із заданими властивостями (заміняють дерево, цемент, тканини);

·       різноманітний будівельний матеріал (рис. ).

Надра дають 75 % сировини для хімічної промисловості, майже по-вністю забезпечують роботу усіх видів транспорту. Мінеральні добри-ва, які виробляють із корисних копалин, широко застосовуються у сільському господарстві.

Мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної країни. Проте головною їх особливістю є те, що вони, на відміну від рослинних і тваринних ресурсів, належать до так званих непоновлюваних природних ресурсів. У їх використанні складається критична ситуація, яка пов'язана передусім з різким зростанням видо-бутку корисних копалин у всьому світі.

Природні мінеральні ресурси України. Наша держава має потуж-ний і розвинений мінерально-сировинний комплекс. З розвідкою, видо-бутком, переробкою та використанням мінеральної сировини прямо чи опосередковано пов’язані 48 % її промислового потенціалу, до 20 % трудових ресурсів, 25 % національного доходу. Різноманітність і запаси мінеральних ресурсів України оцінюються зарубіжними експертами у 8 балів за 10-бальною шкалою. Відповідно до такого високого показни-ка, Україна належить до головних мінеральио-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, для видобутку яких відкрито близь-ко 20000 родовищ. За даними НАН України, потреби нашої країни у природних ресурсах були забезпечені так, %: 

Графіт | 700 | Гіпс | 106

Каолін первинний | 400 | Вогнетривка глина | 105

Ртуть | 250 | Цементна сировина | 100

Бром | 250 | Вугілля | 95

Сірка самородна | 200 | Газ природний | 22

Манган | 175 | Солі калійні | 12

Скляна сировина | 167 | Нафта  | 8

Сіль кухонна | 150 | Магнезити  | 0

Залізні руди | 140 | Боксити | 0

Титанові руди | 140 | Апатити | 0

Камінь будівельний | 116 | Плавиковий шпат | 0 

Гірничі розробки (кар'єри, шахти, свердловини) істотно впливають на природні ландшафти. Тільки на території Донбасу гірничовидобувні робо-ти проводяться на території близько 10 000 км2. За роки існування вугіль-ної промисловості навколо шахт утворилися тисячі териконів, які займають велику площу переважно родючих земель. До того ж, утворюються такі специфічні джерела забруднення, як шахтні води, що мають щорічний об'єм у цьо-му регіоні близько 1 млрд. м3, які скидаються у поверхневі водойм і водотоків (рис. 48). Це призводить до загибелі біоти, замулення водойм, по-гіршення питного водопостачання, деградації зрошуваних земель. Наслідком цього є те, що в багатьох донбаських колодязях вода така забруднена, що пити її не можна. Нині у 90 селах використовують привозну питну воду. 

Рекультивація (поновлення) земель - комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. Розрізня-ють два етапи рекультивації:

Гірничотехнічний, - протягом якого засипають порожньою породою провали, вирівнюють насипи, влаштовують тераси на схилах.

Біологічний, - який пе-редбачає підбір груп живих організмів, діяльність яких сприятиме по-новленню родючості на порушеній площі і в цілому оздоровленню лан-дшафтів; засівання площ бобовими рослинами, які збагачують грунт на азот і розпушують його своєю кореневою системою.

У технології рекультивації порушених земель можна виділити три основні групи практичних завдань:

1)           розробка технологічних заходів реконструкції територій для успішного формування рослинності, що відповідає природним особливостям місцевості;

2)          розробка заходів щодо охорони поновлюваного ландшафту;

3)            використання технічних засобів перенесення ґрунту, планування поверхні, транспортування матеріалів (рис. 6,7).  

Рис. 6. Види та етапи рекультивації землі

Рис. 7. Типи порушень вугільних регіонів та інженерні заходи щодо їх поновлення 

Завданням рекультивації є не тільки повернення землі для викорис-тання в сільському і лісовому господарствах, а й запобігання її подальшій деградації, створенім стійких екологічних систем, оздоровлення при-родного середовища регіону.

Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно-екологічних принципах, що передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів реабілітації порушених територій, створення продуктивних ценозів, підвищення і відтворення родючості рекультивованих ґрунтів і запобігання негативному впливу техногенних утворень на природ-не середовище.

Площа порушених земель в Україні становить понад 190 тис. га. Цільове призначення рекультивова-них земель України - сільське господарство, лісові насадження, водой-ми, під забудови, рекреаційні (для баз відпочинку) та ін.

Законом України про охорону природного середовища і ресурсів передбачено заходи охорони надр і посилення адміністративної та кри-мінальної відповідальності за забруднення земель і погіршення якості земельних ресурсів.

Проблема видобутку і використання корисних копалин сьогодні стає дедалі актуальнішою. За оцінкою спеціалістів, усю сировину, що видо-бувається із земних надр за рік, можна навантажити у залізничний потяг завдовжки 700 тис. км, який 17 разів може опоясати земну кулю по екватору. Проте більшість матеріалів, взятих у природи, залишаєть-ся невикористаними. Незважаючи на досягнення в технології виробництва, у відходи йде майже 98% корисних речовин. Наприклад, втрати вугілля під час видобутку