водоспоживання та водовідве-дення на одиницю продукції Вказують показники складу та властивості стічної води, температуру, біологічне та хімічне споживання кисню БПК ХСК, водневий показник, завислі речовини, мінералізацію, токсичність Наво-дять характеристики очисних споруд та водооборотних систем, а також ха-рактеристики відходів, що утворюються на підприємстві за даними інвента-ризації, балансових схем матеріальних потоків, статистичних звітів та даних про полігони та накопичувачі, призначені для захоронення (складування) відходів, вказують коди відходів
Екологічний паспорт затверджується після погодження з органами охорони природи.
За результатами екологічної паспортизації підприємства видається наказ з додатком, в котрому міститься комплекс природоохоронних заходів на підприємстві.
Компоненти, фактори, властивості
Природні територіальні комплекси є безпосереднім наслідком активної взаємодії в часі і просторі ландшафтотворчих компонентів: гірських порід (літогенної основи), нижніх шарів атмосфери, поверхневих і підземних вод, рослинного та тваринного світу.
Кожний компонент - це особливий рівень організації речовини в географічній оболонці, який прийнято вважати первинним (Исаченко, 1991).
Компоненти ПТК (від лат. components - складник) - взаємопов'язані складові природного комплексу, що беруть участь у його формуванні, еволюції і розвитку. Оскільки компоненти природних територіальних систем є наслідком взаємопроникнення та взаємодії якісно різних тіл, то маємо підстави розглядати їх як перший ступінь географічної інтеграції; другий ступінь - це сукупність природних територіальних комплексів, складніша форма організації природних тіл на Землі.
Щодо ПТК географічні компоненти є структурними складовими першого порядку, точніше - частинами їхньої вертикальної (радіальної, ярусної) структури, оскільки їм притаманне впорядковане ярусне розташування в межах природного комплексу. Компоненти відповідають таким вимогам: по-перше, речовинно зумовлені; тобто будь-який з них можемо відчути на дотик. Наприклад, змахнувши рукою в повітрі, відчуваємо його пружність, поставивши ногу на поверхню землі, відчуваємо її твердість; по-Друге, в горизонтальному зрізі природні територіальні комплекси просторово безперервні. Нема найменшої ділянки ПТК, про яку можна сказати, що якогось з компонентів там нема. Якщо це станеться, то комплекс перетвориться на неповний. У такому разі його вивчення вже не буде прерогативою ландшафтознавства; по-Трете, складаються з системи елементів ієрархічно нижчих ступенів.
Елементи не є структурними складовими природних територіальних комплексів. Вони відображають сутність компонентів, у складі яких вони є. Відомо, що речовина Землі складну, ніби східчасту організованість. Різноманітним якісним формам існування природних тіл притаманні свої структурні рівні або ступені організації. Наприклад, до складу літогенної основи належать геологічний фундамент та ґрунт. У межах першого окремо виділяють кору звітрювання. Грунт - це наслідок перетворення і збагачення частини літогенної основи всіма іншими компонентами ПТК, він складається з окремих горизонтів, що, відповідно, мають певні включення тощо.
З наведених вимог випливає, що, наприклад, рельєф не належить до компонентів природи, оскільки він речовинне не відображений і є тільки пластикою літогенної основи.
В аналізі компонентів ландшафту потрібно врахувати, що у кожному з них розрізняють особливі рівні територіальної диференціації, аналогічні до рівнів, або рангів, природних територіальних комплексів. Тому компонент епігеосфери - це дещо інше, ніж компонент ландшафту, а компонент ландшафту - це не те саме, що компонент фації. Між територіальними категоріями, або рівнями ПТК, і окремими компонентами повинна бути таксономічна співрозмірність (Ісаченко, 1991).
Розглянемо безпосередньо компоненти ландшафту. У визначеннях ландшафту, зазвичай, наголошують, що він має однорідний геологічний фундамент. Однорідність поняття відносне і без чітко зазначених умов має невелику цінність. Однорідність фундаменту ландшафту повинна бути пов'язана з будовою його літогенної основи, западинами, виступами і структурами різних типів. Однак цей зв'язок непрямий, особливо на давніх платформах, де складчаста основа похована під потужною товщею осадових порід.
Потрібно застерегти від автоматичного ототожнення ландшафту з територією, яку займає однорідний геолого-геоморфологічний фундамент. На однорідному фундаменті можуть утворитись різні ландшафти, тоді коли в його межах простежуються широтно-зональні або довготно-секторні кліматичні відмінності, зумовлені географічним положенням на поверхні Землі.
Твердий фундамент ландшафту характеризують як його геолого-геоморфологічну або літогенну основу. Це поняття охоплює і рельєф земної поверхні. Є такі територіальні градації рельєфу: мегарельєф» макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф, нанорельєф. Їх використовують для діагностики і характеристики природних територіальних комплексів різних морфологічних рівнів. Не менш важливий поділ рельєфу на морфоструктури і морфоскульптури, які зіставляються з регіональними і локальними територіальними системами. Ландшафт приурочений до самостійної елементарної морфоструктури, якій властиве певне поєднання різноманітних морфоскульптур.
Отже, твердий фундамент ландшафту в широкому розумінні - це окрема морфоструктура, утворена породами однієї формації (в орогеничних областях - найчастіше комплексом порід різних формацій, приурочених до однієї геологічної структури), з закономірним набором скульптурних форм і пов'язаних з ними четвертинних відкладів (Ісаченко, 1991). Прикладами можуть бути: ділянка докембрійського кристалічного щита з комплексом форм екзарації; міжгірська улоговина, заповнена зверху четвертинним алювієм та пролювієм з відповідною морфоскульптурою.
До ландшафту належить і частина нижнього шару атмосфери. Обмежувати характеристику цього компонента лише кліматичними показниками, що часто роблять, неправильно. Атмосферній складовій природних територіальних єдностей властиві, крім кліматичних показників, певний хімічний склад повітря, насиченість фітонцидами, що має суттєве рекреаційне значення, наявність дрібних твердих частинок тощо. Водночас зазначимо, що кліматичні властивості відіграють вирішальну роль у характеристиці атмосферної складової ландшафтних комплексів. Кліматичні процеси в просторі розподіляються згідно із закономірностями загальної та локальної диференціації географічної оболонки. Це відображено у виділенні макро- (клімат ландшафту), мезо- (клімат урочищ) та мікроклімату (клімат фацій).
В атмосферному компоненті, його кліматичних показниках найяскравіше виражена континуальність епігеосфери. З огляду на Це, як зазначає А.Г.Ісаченко (1991), виникає дискусійне питання про допустимі межі територіальних коливань температури повітря, кількості опадів та інших елементів клімату як показників стану