і судібровами. В цих умовах ростуть найбільш продуктивні для даного р-ну ялиново-дубові ліси. В долині насадження ростуть граб, ясен, бук, клен, липа, явір. Запаси дерево станів в 100-річному віці складають (650-750/800)м/га. Корінних дерево станів в окрузі залишилось дуже мало. В їх складі домінує дуб черешчастий, або ялиця, рідше бук. Переважаюча частина лісів передбачена такими дерево станами із дуба , ялиці, бука, граба. Тряв’яний покрив різноманітний. Густота його залежить від замкнутості дерево станів. Найбільш характерними видами рослин в лісі являються зеленчук жовтий, осока волосиста, мезуниця вузьколиста та ін.
Розділ 4.
Типологічний опис та аналіз вологої дубово-грабової бучини
4.1 Типологічна оцінка типоутворювальної породи
-----------------
Типологічна оцінка бука лісового
Бук лісовий є однією з головних типоутворювальних порід Українських Карпат. В умовах сугрудів і грудів формує високопродуктивні деревостани (Рис. 2). Відноситься до типових порід вологого клімату.
Широкий діапазон типологічної різноманітності бука лісового зумовлені його біоекологічними властивостями, розповсюдженням у висотному плані та іншими факторами. У складі деревостанів. букових типів лісу приймають участь фактично всі аборигенні
породи Українських Карпат: граб, ялиця, явір, смерека та інші. Серед характерної домішки зустрічається також реліктова порода - тис ягідний, який разом з буком і ялицею формує унікальний в європейському Екологічна фігура мірилі тип лісу - вологу тисову бучину (80 га).
бука лісового
В Українських Карпатах деревостани букових типів лісу займають площу близько 500 тис.га. Наййбільш розповсюджені і господарсько цінні насадження представлені свіжими і вологими смереково - ялицевими субучинами бука лісового бучинами, грабовими і чистими бучинами.
Інші типи лісу займають незначні площі або виступають у комплексі з перерахованими вище типами лісу
Таблиця 4.1 Класифікація типів лісу бука лісового
У даному типі лісу домінують сірі лісові грунти.
Всі фактори грунтоутворення, що знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності, обумовили формування грунтового покриву на території регіону за типом підзолоутворення, який знайшов своє відтворення в переважаючому розвитку сірих лісових грунтів. Процес підзолоутворення відбувається під наметом лісової і трав'янистої формації за достатнього атмосферного зволоження і заключається в інтенсивному виносі мулистої фракції і полуторних окислів із верхніх грунтових горизонтів в нижчі, що сприяє утворенню щільних ілювіальних горизонтів на визначеній глибині. Це відбувається в зв'язку з високою кислотністю лісової підстилки, що містить сильні органічні кислоти, які разом з опадами проникають в грунт і руйнують грунтовий поглинаючий комплекс, насичуючи його воднем і алюмінієм, внаслідок чого грунти і окремі грунтові горизонти набувають небажаних для лісу фізико-хімічних властивостей.
Грунтоутворюючими породами є лесовидні суглинки, місцями карбонатні, на значній частині підстелені вапняками, а також піски із супісками. За механічним складом легкосуглинисті і суглинисті.
В цих лісових грунтах мають місце два процеси грунтотворення: підзолистий і дерновий. Перший відбувається під дією нисхідних потоків атмосферних опадів, що поступають в грунт, в результаті чого спостерігається перенесення поживних речовин і мулуватих механічних фракцій з верхніх горизонтів грунту вниз по профілю. Другий процес пов'язаний з акумулюючою діяльністю рослинності, яка засвоює своєю кореневою системою значну кількість мінеральних речовин із всієї товщі грунту і відкладає їх у формі органічних залишків переважно у верхніх горизонтах грунту або на його поверхні. Результатом цього процесу є акумуляція у верхніх горизонтах грунту гумусу і деяких органо-мінеральних речовин. В регіоні досліджень переважає дерновий грунтотвірний процес. Підзолоутворюючий процес проявляється в сильному накопиченні присипки кремнистої кислоти (SіО2) в елювіальному горизонті і в збагаченні ілювіального горизонту окислами заліза і алюмінію. Характерно, що переважаючою механічною фракцією в цих грунтах звичайно буває середній і крупний пил при малій кількості мулу, який вимитий в ілювіальний горизонт.
Сірі лісові грунти характеризуються наявністю в поглинаючому комплексі обмінних катіонів водню і порівняно високою кислотністю (рН сольове 4,0-5,2). В більшості випадків мають добре виражені перегнійні горизонти, значний вміст органічних речовин, помітні ознаки опідзоленості і задовільний водно-повітряний і поживний режими.
За даними фізико-хімічного аналізу сірі лісові грунти мають кислу реакцію грунтового розчину (лісова підстилка має менш кислу реакцію). Зольність неперегнилої лісової підстилки - 5,85 %, напівперегнилої - 42,71%. Кількість гумусу в грунті коливається від 5,13 до 9,91 мг-екв. на 100 г грунту. Сума поглинутих основ у верхньому горизонті складає 1,18 - 1,69 мг-екв. на 100 г грунту. Ступінь насиченості грунтового комплексу в тому ж горизонті дуже незначна і становить 17,19 - 18,01 %. Ємність поглинання у верхньому горизонті складає 6,31-9,83 мг-екв. на 100 г грунту. Легкорухомими формами фосфору забезпечений слабо - менше 1,25 - 3,75 мг-екв. на 100 г грунту, калію знайдені сліди, азоту є 0,42 - 1,12 мг-екв. на 100 г грунту.
Калуське лісництво
Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів
Тип лісу ДзДГБ, волога дубово-грабова бучина
Таблиця 4.2
№ ділянки | Площа виділу, га | Склад деревостану | Вік, років | Середні | Бонітет | Повнота | Запас на 1 га, м3 | Запас на ділянці, м3 | Тип деревостану
Н, м | D, см
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11
Група віку 1-10 років
2 | 2,4 | 3Бкл 2Дз 2Ялє2Дчр 1Яцб | 6 | 2 | 2 | 1 | 0,7 | 10 | 24 | П
30 | 1,8 | 3Бкл 2Гз 1Дз 2Влч 1Ос 1Бб | 10 | 4 | 4 | 1 | 06 | 20 | 36 | К
4,2 | 60
Група віку 11-20 років
5 | 2 | 3Яв 2Дчр 1Дз 1Мдє 1Бб 2Влч+Ялє