цілому. Кожна суспільно-економічна інформація характеризується своїми, тільки її властивими закономірностями та особливостями відновлення робочої сили. Основним фактором, який визначає підвищену роль рекреації є науково-технічна революція. Саме науково-технічний прогрес істотно змінює характер життєдіяльності людини. При розвитку НТР поступово скорочується фізичні, збільшуються розумові і нервово-психічні затрати праці в мірі зростання її складності. Поділ праці та її операції і їх монотонність викликають в людині нервову втому, яку зняти набагато важче, ніж втому від фізичних навантажень. Сучасні умови праці визначають необхідність не тільки тривалого відпочинку, але й переходу до активних його форм, з використанням природних умов і ресурсів. Саме такий вид відновлювальної діяльності відповідає рекреації.
Рекреація – це вид діяльності, який має чітко виражену природо-ресурсну орієнтацію. В даному випадку природні ресурси є провідним фактором, який визначає рекреаційне природне використання територій. Від того, яким природним набором ресурсів володіє територія, залежить організація видів і форм рекреаційної діяльності. Як відомо в природі поняття природні ресурси і природні умови широко використовуються в науковій літературі. При вивченні рекреаційної діяльності як соціально-економічного явища і системи, необхідний аналіз причинно-наслідкового зв’язку факторів, що зумовив процес рекреації, її функції та структуру. Розвиток сфери рекреаційного обслуговування залежить від громадських потреб в ньому, а також від рекреаційних ресурсів і їх розміщення. На формування та розвиток рекреаційних потреб в нашій країні сприяє збільшення тривалості вільного часу, якісної зміни його структури і та помітних змін в умовах науково технічної революції. Рекреаційні, як і інші потреби людини, змінюються. Слід відмітити дві основні тенденції в еволюції рекреаційної діяльності, які відображують зміни в структурі не тільки рекреаційних потреб, але в рекреації в цілому. Вони проявляються в рості активних загальнооздоровчих, спортивних і пізнавальних елементах рекреаційної діяльності, що реалізується на основі активного відпочинку, туризму та екскурсій, а також з виникненням нових форм реалізації рекреаційних потреб. Про це свідчить динаміка різних видів рекреаційних послуг, серед яких випереджаючими темпами розвивається організація активного відпочинку, і туризму зокрема. Для рекреаційної діяльності характерні такі основні функції: медико-біологічна, соціально-культурна і економічна. Суть медико-біологічної функції полягає в санаторно-курортному лікуванні та оздоровленні. Соціально-культурна функція виражається в потребі пізнання навколишнього світу, спілкування з природою. економічна функція рекреаційної діяльності – це просте відновлення робочої сили. З рекреацією пов’язане збільшення можливостей тих, хто працює, а збільшення періоду зберігання повноцінної працездатності веде до збільшення фонду робочого часу. Безпосередньо з задоволенням потреб пов’язані медико-біологічні та соціально-культурні функції [4].
Задоволення рекреаційних потреб залежить від можливостей виробництва рекреаційних послуг, зумовлених цілою низкою факторів. Матеріальним фактором, що впливає на рекреаційний процес є рекреаційні ресурси – компоненти географічного середовища, та об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історичність чи художня цінність, естетична привабливість та лікувально-оздоровче значення, можуть бути використані для організації різних видів та форм задоволення рекреаційних потреб. Рекреаційні ресурси як важливий фактор планування територіальної організації рекреаційної діяльності впливають на формування рекреаційних центрів, їх спеціалізацію та ефективність соціально-економічних факторів. Рекреаційний потенціал території залежить від чистоти рік та озер. Причинами забруднення рік та озер можуть бути промислові підприємства, тваринницькі ферми, тому велику увагу необхідно виділити вдосконаленню технологічним способам очистки води, та появі інших технологій.
Велике водоохоронне та кліматорегулююче значення мають ліси Карпат. Вони являються також джерелом доступу цінної деревини для промисловості, будівництва, сільського господарства. У зв’язку з формуванням рекреаційного комплексу збільшується рекреаційне значення лісів. Розвиток ерозійних процесів, погіршення водного режиму гірських річок, поява селевих потоків та вітровалів – результат антропогенної дії лісів. Ці стихійні процеси приносять більше збитків до деградації особливо цінних природних ландшафтів, ускладнюючи їх використання для відпочинку та туризму. Потрібно розглядати Карпатські ліси не тільки як джерело деревини, але й як важливий природно-охоронний фактор, рекреаційний ресурс. Найбільш раціональною формою організації рекреаційного обслуговування з одночасним збереженням природних комплексів, пам’яток природи – природні парки. Перед природними парками постають багатогранні та багатосторонні завдання. Це охорона унікальних ландшафтів, рідкісних і зникаючих представників живої природи, регламентації господарської діяльності, організації масового відпочинку та туризму. Тому досить важливою проблемою вважається функціональне зонування природних парків, виділення територіальних зон, маючи різноманітні режими охорони і природокористування. В 1976 році завершено проектування Карпатського державного природного парку. Проектом планується виділення трьох функціональних зон: заповідної, охоронно-ландшафтної та рекреаційної.
Охорона навколишнього середовища в сучасних умовах як специфічний вид господарської діяльності об’єктивно відображає економічне відношення та являється важливою складовою суспільного виробництва. Найбільш раціональною формою організації виробництва в розвинутому соціальному суспільстві - територіально-виробничі комплекси. Тому, можна вважати, що основною формою організації природоохоронної діяльності також повинні стати територіальні комплекси охорони навколишнього середовища, робота яких буде регламентуватися комплексною цільовою програмою охорони навколишнього середовища. Структуру даного комплексу можна представити в вигляді п’яти блоків:
- орган управління при місцевих радах народних депутатів;
-об’єкти, що забруднюють навколишнє середовище;
-підприємства, що займаються виробництвом будівництва і установки для утилізації та знешкодження викидів та відходів;
- органи контролю за станом навколишнього середовища;
- наукові установи та конструкторські бюро [6].
Рекреація має можливість стати одним із самих екологічних природо користувачів. вона демонструє високі потреби до збереження привабливості, охорони краси та якості природних об’єктів. Вирішення екологічних проблем потребує комплексного підходу, основаного на всебічному врахуванні факторів, що впливають на розвиток рекреаційного комплексу та стану навколишнього середовища. Розвиток в Карпатському регіоні рекреації дозволить вдосконалити територіальну структуру господарства, забезпечити збереження найцінніших рекреаційних ресурсів, повністю задовольнити
