полегшить їх знешкодження та зменшить шкідливий вплив на довкілля.
2. зведення до мінімуму обсягів відходів внаслідок техніко-технологічної реконструкції виробництв, більш повного та комплексного використання сировини;
зниження токсичності залишкових відходів та їх негативного впливу на довкілля шляхом перетворення, знищення або надійної ізоляції;
еколого-технологічного обгрунтування методів та шляхів найефективнішого знешкодження небезпечних відходів;
реабілітація, зокрема рекультивація, зайнятих та забруднених відходами територій.
створеннія екологічно безпечних, ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних виробництв і територіально-виробничих комплексів;
3 Організаційний аспект :
розроблення концептуальних і програмно-цільових засад проблеми відходів;
створення науково-методичного забезпечення еколого-економічних оцінок вторинного ресурсокористування, механізму економічного стимулювання та нормативної бази;
розроблення інформаційно-аналітичного апарату підтримки ресурсних та екологічних завдань;
створення комплексу адміністративних, правових, організаційних та екологічних заходів щодо стимулювання утилізації та знешкодження відходів.
Для досягнення цілей екологічної стабільності у данному аспекті держава передбачає:
визначення обсягів і темпів утворення та дислокацію відходів;
визначення складу та властивостей відходів;
проблемно-орієнтовану класифікацію відходів за ресурсними ознаками;
розроблення нових і вдосконалення діючих технологій утилізації відходів;
розробити вимоги складування та зберігання відходів за категоріями токсичності;
розробити методи, засоби та технології знешкодження токсичних відходів;
створити регіональні полігони для знешкодження токсичних відходів;
паспортизація (інвентаризація) відходів і технологій, створення кадастрів ;
створення інформаційного і ресурсно-технологічного банку даних про відходи;
створення баз даних стосовно проблеми відходів і системи підтримки прийняття рішень;
розширення можливостей інформаційно-аналітичної системи та створення її мережі як інструменту напрацювання рішень з проблеми відходів;
розширення використання (замість щебеню, піску і цементу) золи та золошлакових відходів ТЕС під час виготовлення бетону шляхом будівництва установок роздільного вилучення залишків на теплових електростанціях;
збільшення в наступні 5 - 6 років у два рази виробництва стінової кераміки з відходів вуглезбагачення, а також додавання їх у шихту на діючих цегельних заводах;
повна переробка кускових відходів деревини на тріски для технологічних потреб, а також брикетування стружки і тирси для використання їх як палива або для виробництва гідролізно-дріжджової продукції;
прийняття та введення в дію Закону України "Про відходи", а також економічних, адміністративно-управлінських та інших механізмів стимулювання утилізації та знешкодження відходів.
ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
Державна політика охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.
Проводиться інвентаризація земель, закріплених за населеними пунктами, промисловими підприємствами, підприємствами, установами та організаціями транспорту, зв'язку, оборони, лісового фонду, інших земель та виявляються площі,
що використовуються нераціонально або за нецільовим призначенням. Визначаються землі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються землі для науково-дослідних робіт та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, створюється державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Проводиться кадастрова оцінка земель, розробляється науково-методична і нормативна документація з визначення базових цін на землю, створюється державна система управління якістю
земельних ресурсів і визначається її місце в органах державного управління, а також визначаються принципи розмежування обов'язків держави, землевласників та землекористувачів щодо охорони земельних ресурсів. Впроваджується грунтозахисна
система землеробства з контурно-меліоративною організацією території, з розширенням площ безполицевого обробітку грунту, щілювання ріллі, смуговим розміщенням посівів і парів, першочерговим залуженням та консервацією дуже еродованих та схилових земель.
Важливим напрямом раціонального використання земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних земель, на яких спостерігається підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнування природної структури грунтів тощо. Зосереджується увага на раціоналізації та реконструкції діючих зрошувальних систем для створення на них таких технологій водокористування, які б враховували рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур та зміну мікроклімату зрошуваних ділянок, забезпечення відповідних урожаїв без деградації земель.
Для поліпшення меліоративного стану осушених земель потрібно:
розробити науково обгрунтовані критерії оцінки наслідків осушення на стадії його проектування і здійснення;
у структурі посівних площ на осушених землях довести частку посівів багаторічних трав до 50 - 60 відсотків;
Обгрунтування напрямів раціонального використання земельних ресурсів та впровадження господарсько-технологічних заходів для відтворення їх екологічної функції забезпечуватимуться:
встановленням рівнів забрудненості грунтів викидами промисловості та агрохімікатами, розробкою грунтово-екологічної типології земель, нормативів кризового стану і параметрів екологічної стійкості ландшафтів та районуванням території України за їх показниками;
опрацюванням моделей грунтозахисного та меліоративного землекористування в конкретних природно-кліматичних умовах, проведенням відповідних проектно-пошукових робіт з урахуванням форм землекористування;
створенням системи спостережень за станом земельних ресурсів та прогнозуванням соціально-екологічних наслідків його зміни тощо.
ВОДНІ РЕСУРСИ
Довготерміновими цілями політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем є:
зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти;
досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства;
забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкта як елементу природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води;
створення ефективної структури управління і механізмів економічного регулювання охорони та використання водних ресурсів.
Для поетапного виконання зазначених цілей необхідно здійснити комплекс заходів за такими пріоритетними напрямами:
1) охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;
2) екологічно безпечне використання водних ресурсів;
3) відродження і підтримання сприятливого гідрологічного
стану річок та заходи боротьби із шкідливою дією вод;
4) удосконалення системи управління охороною та використанням
водних ресурсів;
5) зменшення впливу радіоактивного забруднення.
Реалізація зазначеної водно-екологічної політики повинна здійснюватися на основі розробки та поетапного впровадження природоохоронних заходів, визначених Державною