України" (1992), "Про тваринний світ" (1993), "Про рослинний світ" (1999), Постановами Верховної Ради України "Про Червону книгу України" (1994), "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення" (1995), Положеннями "Про Червону книгу України" (1992), "Про Зелену книгу України" (1997). Ряд питань охорони природних середовищ регулюється Земельним (1992), Лісовим (1994) і Водним (1995) кодексами України [23].
Івано-Франківщина має розвинену мережу природно-заповідних територій, а саме в Горганах, але як у кількісному, так і у якісному відношенні вона вимагає вдосконалення, розширення і оптимізації. Сучасна мережа територій та об'єктів природно-заповідного фонду репрезентує ландшафтне і біологічне різноманіття Українських Карпат і прилеглих територій. В ній представлені добре збереженні біогеценози рівнинних і передгірних дібров, букових, ялицевих і смерекових гірських лісів, лісів з участю кедра, тиса ягідного, субальпійських лук, степові угрупування. Проте існуючі заповідні територій ще не охоплюють належною мірою всі геоботанічні райони і не формують цілісної системи – "екологічного каркасу", який обумовлює певну екологічну стабільність і забезпечує охорону біологічного та ландшафтного різноманіття. Тому найважливішим завданням оптимізації природно-заповідної мережі є створення нових природно-заповідних територій в тих районах, де їх площа не є достатньою [13].
Однак охорона тільки окремих територій чи об'єктів не забезпечує достатньою мірою збереження і відтворення біологічного різноманіття та природних комплексів. Практична реалізація цієї мети може бути забезпечена шляхом формування на території області екологічної мережі – структурованого комплексу природних і напівприродних (слабо порушених діяльністю людини) територій, який внаслідок збереження і відновлення зруйнованих матеріально-енергетичних взаємозв'язків функціонує як одне ціле.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, заказники та інші) складають основу, є "наріжними каменями" екологічної мережі. Мета формування екологічної мережі – створення природної структури, яка б сприяла: поліпшенню умов проживання людей; збереженню середовища існування видів, угруповань рослин і тварин; збереженню біологічного і ландшафтного різноманіття; невиснажливому використанню природних ресурсів, підвищенню продуктивності угідь.
Створення екологічної мережі дозволить:
– об'єднати в цілісну систему землі природно-заповідного фонду, інші природні і напівприродні території;
– забезпечити збереження і відновлення біологічного різноманіття, уникнути втрат генофонду;
– забезпечити позитивні зміни стану довкілля, поліпшити гідрологічний режим територій, запобігти ерозії грунтів, руйнування берегів річок, покращити якість води;
– розширити придатні для рекреаційного використання території, забезпечити розвиток збалансованого туризму, сумісного з вимогами охорони довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Розвиток екологічної мережі йтиме перш за все у напрямку збільшення площі природно-заповідного фонду за рахунок розширення території природного заповідника "Горгани", Карпатського національного парку, а також створення нових ландшафтних регіональних парків, заказників, заповідних урочищ. Передбачається розширити площу природно-заповідного фонду в області до 16,4% [23].