У природно-ресурсному потенцiалi областi центральне мiсце посiдають лiсовi ресурси. При середнiй лiсистостi України в 14% цей показник для областi складає 43,5%. Лiсами покрита площа 606,5тис.га. 

Через територiю областi протiкають 8160 рiчок загальною довжиною 1554 км. 35% рiчок є гiрськими, придатними для розвитку водних видiв спорту. Тут формуються основнi стоки рiк Днiстра i Прута. Найбiльша рiка - Днiстер, довжина якої в межах областi дорiвнює 190 км. Другою за величиною рiкою, що протiкає територiєю областi, є Прут - лiва притока Дунаю. Рiки областi мають значнi запаси гiдроенергетичних ресурсiв (514 тис. кВт), що становить 10 вiдсоткiв вiд загальноукраїнських.

Українськi Карпати - найбiльш багатий на мiнеральнi води регiон держави. Тут нараховується понад 800 джерел мiнеральних вод усiх типiв.

Рис. 3.10-Земельні ресурси області

3.4 Рослинний світ

Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські луки. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.

Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.
Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.

Ліси Івано-Франківської області

Івано-Франківська область є однією з найбільших лісових областей України. Середня лісистість області становить 42%.

Ліси на території області розміщенні не рівномірно і знаходяться в основному в гірській частині. При цьому лісистість коливається від 5,5% (Снятинський район) до 68,2 (Долинський район).

Загальна площа земель лісового фонду постійного користування складає 626,0 тис.га, в т.ч. лісових земель вкритих лісовою рослинність 569 тис.га.

Основними лісокористувачами, які займаються веденням лісового господарства в області є Івано-Франківське обласне управління лісового господарства в складі 16 держлісгоспів загальною площею 475,7 тис.га, ОП "Івано-Фрнаківськодлагроліс" (74,0 тис.га), Карпатський природній національний парк (38,6 тис.м .), національний природній парк "Гуцульщина" (7,6 тис.га), природний заповідник "Горгани" (5,3 тис.га), Завійський військовий ліспгосп (8,1 тис.га) та приватне підприємство "Спеціалізоване науково-дослідне природо-заповідне лісомисливське господарство "Чорний ліс" (8,5 тис.га).

У зв'язку з особливим захисним й функціями більше половини лісів області віднесенні до першої групи, де обмежений режим користування. На території земель лісового фонду області виділено більше 300 об'єктів природо-заповідного фонду на площі 186,5 тис.га.

За породним складом в лісах переважають хвойні лісоутворювачі ялина європейська (52%) та ялина біла (5%). З інших хвойних лісоутворюючих порід зустрічаються сосна звичайна, сосна гірська, кедр європейський, ялиця та модрина. Із листяних лісоутворючих порід найбільш поширені бук лісовий (21) та дуб звичайний (11%). З інших листяних лісоутворювачів зустрічаються дуби скельний та червоний, граб звичайний, ясен звичайний, клен, берест, акація біла, береза, осика, вільхи чорна та сіра, липа дрібнолиста та інші.

Середній вік насаджень 60 років.

Середній річний приріст насаджень 4,3 м3./га.

Загальний запас деревини в лісах області складає 114 млн.м3.

Своєчасне проведення лісовідновних робіт та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, за останні 40 років позитивновплинуло на поліпшення породного складу лісів області. При цьому доля дубових лісів зросла з 7% до 11%, букових з 14% до 21%.

По віковій структурі в лісах області переважають середньовікові насадження, доля яких складає 46,4%, молодняки займають 32,2%,пристигаючі 10,4% та стиглі та перестійні 8%.

Лісокористування в лісах області здійсняється в межах затвердженої розрахункової лісосіки. В 2002 році по головному користуванню заплановано заготовити 385,8 тис.м3. деревини, що майже в 2 рази менше, ніж заготовлялося щорічно 20 років тому. Це пов'язано із збільшенням площі першої групи, виключених з головного користування.

До 10% прикарпатські лісівники зменшили розрив між вирубками насаджень та заліснення площ.

У