У низинних лісах більшого поширення набули явори, деревина яких добре ціниться на ринку. Понад 1,5 тис.га.лісів створено у Карпатах з допомогою корейської і сибірської кедрових сосен, дугласії, модрин. До 108 га передбачено довести плантації дуба скельного і Калуському, ялиці білої і кедра європейського у Борошнівському держгоспах.

Для заготівлі лісового насінні в прикарпатських держлісгоспах закладено 556 гектарів лісонасіннєвих ділянок. Найбільша їх частка відведена основним лісоутворюючим породам дерев - буку лісовому та дубу звичайному (відповідно 311,7 та 53,1 гектара), а щорічний збір насіння на цих ділянках сягає 15-16 тонн. Його вистачає для чергового висіву та вирощування сіянців. Та надія лісовників уже ж така на елітне насіння . Для цього, починаючи з 1968 року, в області взялися за поступове проведення лісового насінництва на генетично-селекційну основу.

Передовсім ділянки карпатських пралісів виділили в 71 генетичний резерват. Перевага в них віддана ялині європейській (525,3 га), сосні та дубові звичайному (337,0 та 215,8 га), букові лісовому (494,5 га). Добрим прикладом у цьому плані є перший у Карпатах насінний арборетум, що діє в урочищі "Діброва" Солотвинського держлісгоспу.

Для заліснення площ сіянці та саджанці вирощують у 241 розсаднику. Сім із них площею сягають 3 і більше гектарів, 50-від 0,5 до 3,184 - до півгектара, а в цьому по області вони займають 153,5 - гектарну площу. На ній прикарпатські лісівники щороку готують для висаджування в грунт 10-12 мільйонів сіянців та пів мільйона саджанців.

Крім того, у шкільних відділеннях розсадників (це близько третини площ) вирощується кілька десятків саджанців декоративних дерев та кущів, а в парках і теплицях весняним та літнім живцюванням укорінюють понад сто тисяч живців.

З метою отримання коштів на ведення лісового господарства в держліспгоспах області за останні п'ять років організовано дев'ять деревообробних цехів, їх укомплектовано вітчизняним та імпортним обладнанням. Це дало змогу налагодити переробку дубової та букової сировини у Коломийському та Рогатинському держліспгоспах, а тонкомірної та низькосортної - у Солотвинському, Болехівському та Борошнівському держлісгоспах. Валовий випуск євродощок, брусів, заготовок до пакет та клеєних щитів за цей час збільшено в чотири рази, які експортують в 15 держав світу.

Давні і добрі традиції на Прикарпатті має мисливство. Тут водиться 70 видів звірів та 180 - птахів. А здобуті в Карпатах мисливські трофеївідзначені золотими та срібними медалями на міжнародних виставках в Болгарії та Естонії.

Зберігати й примножувати розмаїте "сімейство" лісових мешканців допомагають 20-відсоткові відтворювальні ділянки, які відведенні в кожному господарстві. Єгерська служба та лісова охорона кожної зими заготовляє для карпатської дичини близько 200 тонн сіна, 140 - силосу та сінажу, 80 тонн комбікормів, понад сто тисяч кормових віників. У місцях зимового грунтування звірів лісівники обладнують годівниці, солонці.

Перечислені заходи, а також посилення боротьби з браконьєрством та відстріл хижаків сприяло зростанню в лісах області чисельності зайців, косуль та кабанів.

Як і деревина, велику цінність мають лісові ягоди, плоди та зела. Близько 300 їх видів здавна використовує карпатська народна медицина.

До третини дарів лісу традиційно з весни до осені заготовляють прикарпатські лісівники. Вони наглядають за 194,4 гектарами плодово-ягідних плантацій, на яких в основному вирощують чорноплідну горобину.

Окремі ділянки займають калина, обліпиха, горобина звичайна, а також лікарські рослини. Кожного року із комори лісів на переробку надходить понад 80 тонн цілющої сировини. Окрім цього в лісгоспах заготовляють березовий сік, гриби, а на пасіках - карпатський мед.

Велику увагу лісівники області надають охороні лісу від самовільних рубань та пожеж, а також від шкідників та хвороб. Така повсякденна праця півторатисячної армії лісівників сприяє підвищенню біологічної стійкості лісових насаджень та збільшенню приросту деревинних запасів лісових фітоценозів Івано-Франківщини.

Високогірна рослинність

Гребені карпатських масивів, підняті вище 1600 м, характеризуються холодним, надмірно вологим кліматом. Деревній рослинності не вистачає тут тепла. Вона замінюється менш вибагливими формаціями високогірних чагарників, луків, мохів і лишайників.Склад і структура рослинного покриву високогір'я неоднорідні. Залежно від кліматичних і ґрунтових умов, а також ступеня вторгнення людини, високогірну рослинність поділяють на субальпійську і альпійську.

Субальпійська рослинність

Займає вона більшу, основну частину карпатського високогір'я, схили і вершини до висоти 1800-2000 м. Представлена різноманітними класами формацій. Переважають тут густі чагарникові зарості. Видовий склад їх одноманітний. Кам'яні схили покриті повзучою труднопрохідною стелючкою - сосною жереп. Вона досягає висоти до 2-х метрів. На рухомих, більш

холодних і вологих осипах розвивається зеленовільхова асоціація. Часто зустрічаються мішані, вільхо-соснові насадження. Вище по схилах піднімаються пухнаті зарості ялівцю сибірського і карликові форми верб. Дуже поширені вересові -брусниця, чорниця, верес, які утворюють тут великі пустища. Яскравими мазками на буруватому фоні виділяються вічнозелені кущі рододендрона карпатського. Під час цвітіння вони густо усіяні рожево-ліловими квітами.

Зарості чагарників надійно захищають схили від розмивання і зсувів. Вони затримують органічні сполуки і тим самим збагачують грунт. Протиерозійне і ґрунтозахисне значення їх велике. Тому зарості треба всіляко оберігати. Вирубку і випалювання їх необхідно заборонити.

Багата субальпіка і соковитими злаково-різнотравними луками. Високо піднімаються китиці куничників, тонконогів альпійських, костриці карпатської, мітлиці білої, трищетинників лучного і карпатського. Квітучості і соковитості лукам надає різнотрав'я - високі сині дельфінії і аконіти молдавські, великі ажурні білі парасольки дягелю, бугили, бутня. Вогниками тут горять жовті суцвіття купальниці європейської і сугайника австрійського. Колишуться на вітрі ніжні блідо-лілові китиці