атеросклерозі, ревматизмі, подагрі, авітамінозі, алергіях і цукровому діабеті. Для оздоровлення селезінки. Кульбаба збільшує кількість молока у породіллі [20].
Цикорій звичайний (Cichorium intubus) – росте біля доріг, по канавах, на засмічених місцях. Багаторічна рослина 20-120 см заввишки, цвіте в липні – вересні. Рослина харчова, медоносна, лікарська. Зовнішньо відвар трави цикорію вживається при лікуванні екземи з метою зняття струпів і очищення уражених місць. Настій з трави і відвар з коренів Cichorium intubus збуджує апетит, регулює обмін речовин, підвищує виділення сечі і жовчі, заспокійливо діє на нервову систему, покращує роботу серця. Висушені, жарені і перемелені корені додають до кави [35].
Нечуйвітер волохатенький (Hieratium pilosella) – росте в соснових і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, вирубках, степових і піщаних схилах. Звичайно по всій Україні. Багаторічна світлолюбна, посухостійка рослина 5-30 см заввишки. Цвіте в травні – червні, часто повторно восени. Рослина медоносна, декоративна, лікарська. В офіційній медицині не застосовується. В народі порошком нечуйвітру посипають рани, напаром з нього роблять промивання, примочки. Напар з трави використовують для промивання ран. Вживають при виразці шлунка, дизентерії, малярії сечокам’яній хворобі, набряках. В рослині виявлено дубильні та гіркі речовини, смолу, слизи, флавоноїди, кумарини [35].
Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata) – багаторічна рослина, росте біля доріг, стежок, на межах, схилах, галявинах. Рослина лікарська, використовується як обволікаючий і кровоспинний засіб, при запущених бронхітах, при сухому кашлі та інших грудних захворюваннях. При запаленні очей прикладають до них компреси з водного настою Plantago lanceolata. [35].
Висновки
В долині ріки виявлено 127 видів рослин. Найчисельнішими є: родини Aateraceae – 20,8% і Fabaceae – 14,7%.
В основному рослинний покрив складає лучний флороценотип (49%), трохи менше (48%) припадає на синантропну флору.
Рослинність представлена в основному травами (? 95%). З них близько 80% складають трав’янисті полікарпики і близько 15% монокарпики. 5% – кущі.
За відношенням до родючості ґрунту переважають евтрофи і мезотрофи, за пристосуванням до освітлення – геліофіти, за відношенням до вологості ґрунту – мезофіти (менше – гігрофіти).
В долині ріки Бистриці Надвірнянської було виявлено 57,7% лікарських, 64,7% – медоносних, 42,7% – кормових, 30,5% – декоративних і 21,9% – отруйних рослин. Отже флора даної місцевості має практичну цінність. Також виявлено 3 види рослин, які потребують охорони.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Адріанов С. До характеристики ріки Бистриці Надвірнянської. – Вісник Львів ун-ту, вип. 6, сер. Географ. – Львів, 1981. С. 38-46.
Артамонов В.И. Редкие и исчезающие растения: Кн. 1. – М.: Агропромиздат, 1989. – 383 с.
Биологический энциклопедический словарь. – М.: Сов. Энциклопедия, 1986. – 738 с.
Бур’яни України. – К.: Наук. Думка, 1970. – 508 с.
Визначник рослин України. – К.: Урожай, 1965. – 877 с.
Визначник вищих рослин України // Доброчаєва Д. Н., Котов М. Н.,Проскурін Ю. К. – К.: Наук. Думка, 1987. – 548 с.
Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv – Atlas: Пер. з 4-го вид / худож. Рудольф і Розмарі Фанерт; Наук. пер. В. В. Серебряков. – К.: Знання-Прес, 2001. – 287 с.
Геренчук К. І. Природа Івано-Франківської області. – Л.: Вища школа, 1973. – 160 с.
Григора І. М., Соломаха В. А. Основи фітоценології. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 240 с.
Ґрунти Івано-Франківської області. За ред. Г. О. Андрущенко. Ужгород: Карпати, 1969. – 243 с.
Дажо Р. Основи екології. – М.: Прогрес, 1975. – 280 с.
Дылис Н. В. Основы биогеоценологии. – М.: МГУ, 1978. – 120 с.
Жуковський П. М. Ботаніка. – 5-е вид., М.: Колос, 1982. – 623 с.
Жызнь растений в 6-ти томах. – Л.: Просвещение. – 1974. С. 158-162
Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 175 с.
Заверуха Б. В., Квіти дванадцяти місяців. – 2-е вид. доп. і перероб. – К.: Урожай, 1986. – 176 с.
Зельоная книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества (Под ред. Ю. Р. Шеляга-Сосонко). – К.: Наук. думка, 1987. – 216 с.
Злобін Ю. А. Основи екології. К.: Наук. думка, 1987. – 248 с.
Злобін Ю. А. Принципи і методи вивчення популяцій рослин. К.: Наук. думка, 1989. – 178 с.
Иванов В. И. Лекарственные средства в народной медицине. – М.: Воениздат, 1992. – 448 с.
Игнатов М. С. Об особенностях расселения адвентивных растений // Материалы совещ. “Проблемы изучения адвентивной флоры ССР„. – Москва, 1989. – С. 15-17.
Кархут В. В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 1978. – 230 с.
Котуков Г. Н. Культивируемые и дикорастущие лекарственные растения. – К.: Наук. думка, 1974. – 171 с.
Каталог річок України. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. – 35 с.
Койнов М. М. Природа Станіславської області. – Л.: Вид-во Львів. Ун-ту, 1960. – 70 с.
Койнов М. М. Фізико-географічні особливості міста Івано-Франківська. – Л.: Вісник Львів. Ун-ту, 1965. – 256 с.
Кощеев А. К. Дикорастущие съедобные растения в нашем питании. – М.: Пищ. пром-сть, 1980. – 256 с.
Кучерявий В. П. Екологія. – Л.: Світ, 2001. – 500 с.
Лархер В. Екологія рослин. – М.: Мир, 1978. – 384 с.
Лаврінко Є. М. Родина злакові // Флора УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1980. – Т.2. – с. 63-86.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник під ред. Акад. АН УРСР А. М. Гродзинського. – К.: Наук. думка,1989. – 238 с.
Липа Ю. Ліки під ногами. – Дрогобич: Відродження, 1993. – 111 с.
Макодзеба І.