У басейні Бистриці Надвірнянської водоносним є алювіальний галечник з піском та суглинками. Хвиляста поверхня корінних порід зумовлює не постійну товщу алювію в межах басейну, що відбивається на водозбагаченні горизонту. В районі села Черніїв потужність гальки становить 12м, ближче русло ріки зменшується до 8 м, а на вододілі ще менше. На підземних водах четвертинного горизонту біля села Черніїв базується централізоване водопостачання міста Івано-Франківська.

Основним джерелом поновлення водних ресурсів області є атмосферні опади, щорічний об’єм яких на території області складає в середньому 12,5 км і[40].

Але з Бистриці Надвірнянської, з якої всіма водокористувачами, в тому числі такими, як ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття ”, “Надвірнанафтогаз ”, Івано-Франківське виробниче управління водопровідного господарства, кожної секунди забирається близько 1мі води, що в окремі періоди складає майже весь об’єм води у річці. Через це збереження екосистеми Бистриці Надвірнянської, забезпечення нормативного рівня води в річці і нормального водопостачання міста Івано-Франківська використовується також вода з Бистриці Солотвинської в кількості 0,4 мі/с [40].

У зв’язку з цим надзвичайно важливою є проблема охорони, збереження водності і чистоти ріки Бистриці Надвірнянської і її приток. Для цього треба забезпечити економне споживання води і перехід на мало водоємні технології з системами оборотного і повторно-послідовного водопостачання;припинити скидання у водойми неочищених стічних вод за рахунок збільшення потужності очисних споруд, тощо[8].

2.5. Грунти

В заплавах і водах надзаплавних терас Дністра, Лімниці, Бистриць Солотвинської і Надвірнянської поширені ґрунти, які утворилися під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав. Лучні ґрунти потрапляють під вплив тривалого затоплення поверхневими і паводковими водами. Ґрунтоутворення тут ускладнюється акумуляцією алювіального матеріалу. Площа їх становить 49100 га [8].

У місцях де відбувається нашарування делювію і алювію, вони шаруваті. Лучні ґрунти мають добре розвинений, але погано диференційований профіль. Ґрунтовий горизонт (Н) сягає глибини 20-40см. Він темно-сірого кольору, дрібно зернистої структури, вологий, ущільнений. До глибини 60-100см простягається перехідний горизонт ( НР), темно-сірого кольору з буруватим відтінком , горіхоподібної структури, вологий, ущільнений, у нижній частині часом слабко оглеєний. Нижче залягає оглеєна материнська порода (Р) – алювіальні відклади різного механічного складу, часто шаруваті.

У лучних ґрунтах міститься в середньому 3,1% перегною. Реакція ґрунтового розчину середньо- або слабо кисла. Гідролітична кислотність не висока - в середньому близько 3мг – екв. на 100 г ґрунту. Сума увібраних основ досягає 12,6 мг-екв. на 100г ґрунту, а ступінь насичення основами – 80%. Вони мають середні запаси рухомих форм поживних для рослин елементів [18].

Лучні ґрунти мають досить високу природну родючість. У місцях, де їм не загрожує змив паводковими водами, їх використовують під зернові та городні культури, але переважно все ж таки як природні косові угіддя. Для підвищення їх родючості потрібно вносити мінеральні та органічні добрива, в окремих випадках вапнувати і поліпшувати водний режим осушувальною меліорацією.

В заплавах річок залягають лучно-болотні ґрунти, що сформувалися в умовах надмірної зволоженості. В анаеробних умовах в них утворюються шкідливі для рослин сполуки закисного заліза. За будовою профілю і кислотністю вони нагадують лучні. Вони характеризуються високою потенційною родючістю, у верхньому горизонті містять 5-8% гумусу. На цих ґрунтах треба проводити поліпшення їх водно-повітряного режиму за допомогою відкритого або гончарного дренажу. Використовувати їх можна як високопродуктивні кормові угіддя (сіножаті), а в окремих випадках і під овочеві культури [8].

2.6. Клімат

Вітровий режим певною мірою відбиває умови циркуляції повітряних мас над місцевістю. Тому частково з напрямом вітру пов’язані і вологість повітря. Проте, напрямок вітру залежить від розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюється рельєфом місцевості. У районах Передкарпаття для року в середині переважають північно-західний та південно-східний напрями вітру [8]. Термічний режим. У липні, найтеплішому місяці, середня температура повітря становить 19-19,5 єС, у найхолоднішому (січні) вона знижується до 4-4,5 єС.

Континентальність клімату перш за все в амплітудах річних коливань температур, або в різницях між температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців: чим більша ця різниця, тим більша континентальність клімату. В Івано-Франківській обл. континентальність клімату найменша, порівняно зі східними областями України. Наприклад, в Івано-Франківську показник континентальності становить 33, а для Полтави 41 [8].

Режим зволоження. Основні характеристики режиму зволоження – це середні місячні та річні суми атмосферних опадів, а також їх суми за теплий та холодний періоди. Для річного ходу опадів характерна значна перевага їх кількості за теплий період порівняно з холодним. За теплий період в Івано-Франківську випадає близько 73 % опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці, протягом яких випадає 45 % опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень.

Проте зволоження місцевості визначається не тільки кількістю опадів, оскільки вони можуть випаровуватися. Тому для оцінки зволоження користуються коефіцієнтом зволоження (К=О/Е), який являє собою відношення кількості опадів (О) до величини можливого за даних кліматичних умов випаровування (Е).

В межах Івано-Франківська величини коефіцієнта зволоження коливаються від 1,1 до 1,4 [40].

2.7. Рослинний покрив

Для долини ріки Бистриці Надвірнянської характерною є лучна рослинність, а саме, рослинність заплавних луків. Сформувалась вона в умовах постійного поверхневого і ґрунтового зволоження. Щороку вони заливаються поверхневими водами. Після спадання води на заплаві залишаються велико зернисті (в прилуговій частині) і дрібнозернисті наноси з поживними речовинами [8].

Характерною рисою заплавних лук є заболоченість і значна участь у покритті угрупувань