Є ще версія:литовське слово "друска" - сіль. Однак ця версія не вірогідна, хоча сіль на території Прикарпаття добувають ось уже близько чотирьох тисяч років, і багато місцевих поселень виникли як центри солеваріння. З цим промислом пов'язані їх назви:Стара Ропа, Стара Сіль, Ясениця-Сільна, Солець, Солонське і т.д.   

Коли ж все-таки виникло поселення Трускавець? На основі випадкової знахідки Трускавця можна сказати, що в період великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, мандрівки народів(3-7ст.ст.н.е.), тут уже вирувало життя. Під час будівництва однієї з курортних вілл, коли вже діяв курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до самбірського музею"Бойківщина", і відомий український вчений, колекціонер і архіолог Володимир Кобильник датував її 4ст.. Отже, не виключено, що на території сучасного Трускавця могли відбуватися бої готів у союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними карпами, з легіонами Римської імперії.[31]   

Є документальні підстави вважати, що Трускавець був власністю Галицько-Волинського князівства.Після захоплення його Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, і Трускавець став "королівщиною", яку здають в оренду різним феодалам. Шляхтичами-дідичами (із правом успадкування) трускавецького маєтку 1469 року були брати Іван і Станіслав Коритки. Про це є згадка у найдавнішому документі про Трускавець, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. 1471 року Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів та Андрієві з Любинців. Отже, 1469-1471 роки - це і є перші писемні згадки про Трускавець.   

Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького староства. У період пізнього середньовіччя феодали захоплюють кращі землі під свої фільварки, а селяни через малоземелля вдаються до солеварного промислу. Возили сіль на ярмарки Волині, Поділля, Київщини і навіть Білорусі.[33]   

В описі самбірської економії 1692р., відомому під назвою "Акти ревізії Перемиської землі", наводяться такі дані про Трускавець:перелік 58 селян, які мали по одному чи півпрута землі або "сиділи на городі", решта були безземельними , тобто"халупниками". Прізвищ іще не було. Перелік селян подавався за іменами, рідко за прізвиськами. В селі був млин на один камінь і корчма.   

Після першого поділу Польщі 1772 року і окупації Галичини Австрією Трускавець як колишній королівський маєток став камеральним, тобто державним. 1784 року австрійський уряд встановив державну монополію на вирбництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.[28]  

У центрі Трускавця вже на початку 19ст. було закрито останнє так зване соляне вікно(колодязь), звідки черпали сировицю. А ліс по дорозі на Дрогобич, відразу за автостанцією, ще й донині має назву Баньки. Назва ця походить від соляних бань, які там знаходилися. І взагалі навколо Трускавця є численні джерела (підкарпатські солянки), з яких витікає сировиця, тобто солона вода, яку ще під час Другої світової війни місцеві мешканці використовували для соління їжі або ж примітивним способом на спеціально виготовлених формах (бритванках) випарювали з цієї сировиці воду і отримували білу сіль, яку пізніше використовували для соління або продавали. Через брак йоду в ній багато місцевих жителів хворіли на зоб.А оскільки на сіль, тютюн, сірники, горілку держава завжди мала монопольне право, такі спроби суворо каралися, і виварювання солі селянами, як і вирощування тютюну, в усі часи здійснювалося потаємно. А як жили трускавчани? Автор чотиритомних спогадів "З Трускавця у світ хмародерів" Олекса Пристай у першому томі своїх мемуарів пише:"По першому розборі Польщі, 1772р., нараховував Трускавець 990 душ населення. Це були самі українці. В наступних роках зменшується населення, бо село навістила пошесть і кількома наворотами голод. 1845 року мав Трускавець 949 душ, а 1857 року - всьго лише 825. Повільний приріст починається в 70-80 роках минулого сторіччя.   

1810 року підприємець Йосиф Геккер заснував трускавецьке гірниче товариство доброї надії для пошуку корисних копалин. Під час розвідувальних робіт пошуковці натрапили на джерела мінеральних вод. Між іншим, про їх лікувальні властивості мешканці знали з давніх-давен. І не тільки мешканці Трускавця. Вперше їх описав лікар Войцех Очко ще 1578 року. В підручнику "Натуральна історія" Габрієля Жончинського., виданому 1724 року, вказано, що у Трускавці та інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох недуг. Лікувальні властивості гіркувато-солоної води "Марія"(тепер джерело №1) вперше встановив на початку 19ст. трускавецький селянин Іван Конів, а вже від нього дізнався про це адміністратор державного маєтку шляхтич Йосиф Міцевський. Олекса Пристай пише, що Міцевський був, либонь, старшим лісничим.   

А поклало початок курортові ще задовго до цього джерело, відоме в народі під назвою "Паршивка". Знаходилося воно в потоці, навпроти теперішнього джерела "Броніслава". Тепер від нього не залишилося й сліду, однак ще у 50-х роках минулого сторіччя була помітна яма від цієї давньої криниці.Пізніше, після відкриття аналогічної води "Броніслава", це джерело втратило свою популярність, а остаточно знищили його під час будівництва дамб на численних трускавецьких потоках, що загрожували паркові під час проливних дощів, які тут часто бувають. Отже, одна з таких дамб, що напроти джерела "Броніслава", й зруйнувала "Паршивку".   

Спочатку лікували тут сірчаною водою паршивих коней, а пізніше почали лікуватися й люди. Багатші приїздили із своїми ваннами,