Значна заслуга у будівництві курорту у цей час належить почесному директорові Міцевському, який упродовж кількох років був душею курорту. Однак не дано було інженерові Вичинському дочекатись плодів своєї праці. 1911 року Трускавець переходить до рук нової спілки, яку очолив Раймонд Ярош. Ця спілка дала гарантію, що буде належно й успішно керувати Трускавцем. Складалися далекосяжні плани, за якими Трускавець мав посісти перше місце серед курортів краю. Раймонд Ярош обміркував прорахунки посередників і розпочав роботу. Новий господар відразу починає яскраву європеїзацію Трускавця. Найперше електрифікує курорт і будує цілу мережу комунікацій у центрі курортної зони. Справа електричного освітлення була чи не найважливішою.До цього часу нафтові лампи системи "Кітсан" та "Вашингтон" непоганоосвітлювали курорт, але освітлення приміщень нафтовими лампами і свічками створювало певний дискомфорт. Тепер електрикою освітлювали не лише курортні приміщення, а й вулиці, і територію парку.

Ще 1909 року була збудована залізниця з маленькою станцією майже в самому центрі Трускавця. 1912 року зусиллями Р.Яроша будується новий залізничний вокзал, який відповідав своєму призначенню і розмірами, і архітектурою. Адже Трускавець безпосередньо був сполучений з такими великими містами, як Львів, Краків, Варшава, Познань. Прокладений новий шлях з центру курорту до залізничного вокзалу дав можливість побудувати нові вілли. Новозбудовані зручні комунікаційні шляхи та вілли спричинили новий наплив курортників. Якщо 1910 року Трускавець відвідало близько 3500 гостей, то 1913 року зареєстровано понад 5 тисяч. Цього ж, 1913 року за великі успіхи розвитку курорта - його лікувальної бази, благоустрою і будівництва - Трускавець було нагороджено великою золотою медаллю.[27]   

Перша світова війна зупинила розвиток курорту на кілька років. Після війни Раймонд Ярош ще з більшою енергією береться до роботи, намагаючись надолужити втрачене. Йому активно допомагають спочатку дружинна Емма, а пізніше - обидва сини: лікар Роман та інженер Олександр. Яроші модернізують водолікарні, перебудовують товариський клуб, реконструюють новопридбані віллу "Ядвінівка" і готель "Постуй", а також розпочинають будівництво нових пансіонатів. Велика увага приділяється паркові. Курорт просто потопає у квітах, і гості мають можливість милуватись екзотичними рослинами. Темпи розвитку були насправді дивовижними. Той, хто не був тут кілька сезонів, приїхавши знову до Трускавця, уже його не впізнавав.   

До окрас курорту належали й Помірки. Тут було обладнане за всіма європейськими стандартами купальне озеро, побудовані корти, прекрасні спортивні майданчики. Береги озера були засипані золотистим піском. Чисте, свіже повітря від лісу, мальовнича природа, а також озеро давали колосальні результати в лікуванні. Раймонд Ярош використовував усі засоби для популяризації як Трускавця, так і Помірок зокрема. В розвитку Трускавця і в поширенні реклами про курорт слід відзначити і заслуги лікарського товариства. Лікарі на різних конференціях як в краю, так і за кордоном просто прославляють курорт, рекламують його бальнеотерапевтичну унікальність. Дуже вдало проводилася інформаційна реклама: постійно на радіо оголошувалась інформація на всю Європу про лікування в Трускавці та відпочинок у Помірках, видавалися рекламні буклети, листівки, карти. Господарі курорту дуже інтенсивно доносили до зацікавлених і навіть незацікавлених у Європі важливе значення лікування у Трускавці. І це давало помітні результати. У 20-30 роках спостерігається надзвичайно активне розростання курорту. Кількість відпочиваючих у Трускавці зростає з року в рік. Якщо 1923 року було 6080 приїжджих, 1927 року кількість гостей виросла до 12633 осіб, 1931 рік дав 14659 чоловік, а сезон 1933 року, незважаючи на кризову ситуацію в Польщі, позначився небаченою кількістю курортників - понад 17000. Збільшення клієнтури вимагало нового будівництва, тому в цей час виростає кілька модерних пансіонатів. Та головною причиною успіху були мінеральні води. Трускавецькі води за своїми лікувальними властивостями не поступалися водам відомих курортів Європи, таких, як Розенгайм у Баварії, Баден-Баден, Будапешт і Піщани. А про насичення сировиці порівняно з водами інших курортів Європи можемо робити висновок за такими даними: у Баден-Бадені-0.6, у Вісбадені-1.2, у Кіссінгені-3.1, Галлі-3.6, Цихосінеку-5.7, а у Трускавці-23.1. Та найістотнішим було те, що трускавецькі джерела з давніх часів відзначалися різноманітним застосуванням у лікувальній практиці.   

Раймонд Ярош наполегливо реалізує свою ідею - намагається стати повноправним господарем курорту. Тому відповідно скуповує землі і будує нові вілли. 1928 року він завершує будівництво і освячує пречудову будівлю - віллу "Гопляна". Для реалізації будівництва було обрано модний на цей час проект в народному, "закоп`янському" стилі. У 30 роках у цьому будиночку Яроші приймали найповажніших гостей, серед яких були посол США, президент Туреччини, президент Естонії Констянтин Паау та ін. Тепер у цьому будинку знаходиться музей народного художника України Михайла Біласа.   

Раймонд Ярош помер 1936 року. Після нього, гідно продовжуючи справу батька, керував курортом його син Роман аж до вересня 1939 року. Цікавим є екскурс у громадсько-культурну історію міста. Про нього неодноразово писав Іван Франко.   

Після вересня 1939 року вілли, пансіонати, водолікарні, ресторани були націоналізовані, і на їхій базі функціонувало вісім санаторіїв.   

Великої шкоди курортові завдала фашистська окупація. Тривала вона до серпня 1944 року. Трускавець був військовим госпіталем, а 1945 року відомий у Європі курорт став колгоспом, до