РЕКУЛЬТИВОВАНІ ЛАНДШАФТИ

ЗМІСТ.

Вступ……………………………………………………….3

Земля з морської безодні………………………………….4

Ниви на болотах…………………………………………...6

Дренажні канали…………………………………………..7

Понтійські болота…………………………………………7

Зрошення пустель…………………………………………7

Інші методи………………………………………………...9

Проблеми іригації…………………………………………9

Охорона ґрунтів…………………………………………..12

10. Пиловий котел…………………………………………...12

11. Землеробство на пагорбах………………………………14

12. Список використаних джерел…………………………..16

Вступ.

Прогодувати 6,477млрд. людей, що населяють нашу планету, зовсiм не просто. Хоча, на перший погляд, землі навколо вдосталь, величезнi територiї непридатнi нi для рiльництва, нi для випасу худоби.

3начну частину сушi займають пустелi, тундра i гори. Родючих грунтiв всюди бракує, а, через те що бiльше половини населення свiту займається фермерством, орнi землi зазнають величезного навантаження.

На цих польдерах вирощують багатющі врожаї різних культур. Відбираючи землі у моря, голандці розширили загальну площу орних угідь на 10%.

Розширювати площi сiльськогосподарських угiдь можна двома шляхами, Перший — крок за кроком вiдвойовувати в моря

дiлянки сушi, якi з давнiх-давен затоплюються. Iнший шлях - мелiорацiя (полiпшення) малородючих земель. З цiєю метою застосовується iригацiя, тобто зрошення засушливих дiлянок або ж осушення перезволожених, наприклад, Болотного краю в Англії.

Коли люди забруднюють землю промисловими вiдходами або ж роблять її непридатною через неправильний обробiток, доводиться вживати заходiв з її вiдновлення. Усi цi методи називають загальним термiном «рекультивацiя». Коли населения планети не було таким численним, люди часто використовували землю, не задумуючись про наслiдки. Сьогоднi кожну родючу дiлянку землi необхiдно берегти як зiницю ока!

2. Земля з морської безоднi.

Чудовий приклад вiдвоювання суходолу у морської стихії демонструють Нiдерланди. Понад 40% територїї країни - осушене морське дно, солончаковi болота чи озера. Ще в часи Стародавнього Риму, коли рiвень моря пiднявся на метр, приморськi дiлянки цього краю почало регулярно затоплювати море. Колись Зейдер-Зе являло собою невелике озеро, але в ХIII ст. морськi хвилi перетворили його на величезну морську затоку, що розширювалася з кожним паводком.

Схема голландського польдера.

Спочатку озера відгороджують від моря перемичкою. Відтак будують дамбу, а воду з польдера відкачують в озеро. Остаточно осушити землю допомагають дренажні канали.

У 1927р. голландцi почали зводити загороджувальну дамбу, яка вiддiлила Зейдер-Зе вiд Пiвнiчного моря. Так з’явилося озеро Ейсселмер, названі за iм’ям рiчки Ейссел, що живить його, а також чотири польдери (осушених дiлянки), огороджених по периметру греблями. На цих територiях розкияулися родючi поля.

На цьому супутниковому знімку видно білу лінію дамби, яка відділяє море від озера Ейсселмер. Польдери забарвлені у блакитний колір.

Дамби поповнили мережу гiдротехнiчних споруд, якi захищають вiд моря значну частину країни. Щоб осушенi дiлянки знову не були затопленi, насоснi станції безперервно вiдкачують воду.

У Голландії осушено понад 2250 км? земель, які колись були дном затоки Рейдер-Зе. На цій площі могли б розміститися два Гонконги.

Катастрофiчнi повенi 1953 р. у дельтi рiчки Шельди забрали 1800 людських життiв. Щоб убезпечити себе від таких трагедiй, голландцi побудували широку мережу гребель, шлюзiв i дамб. Для цього на попередньо ущiльнене морське дно укладали так званi фашиннi матраци з пiску гравiю та синтетичних волокон, щоб запобiгти розмиванню донного ґрунту. Потім на них встановлювали величезнi залiзобетоннi тумби, які стали опорами для протипаводкових бар’єрів.

2. Ниви на болотах

Коливання рiвня моря та хвилi утворили Болотний край на сходi Англії i розширили затоку Вош на пiвнiчному сходi.

Болотний край — це перезволожена мiсцевiсть, поросла комишем та iншими болотяними рослинами. Ближче до сушi болота розташованi на торф’яниках, а ближче до моря — на наносах морського мулу Давньоримськi iнженери намагалися осушити їх, проте безуспiшно.

«Болотні ходаки» у східній Англії. До осушення Болотний край являв собою непрохідні мочарі, де можна зустріти лише завзятих рибалок і мисливців. У ХУІІ ст.. за допомогою голландців болота були осушені, а до сільскгоспугідь додалося майже 200 тис. га орних земель.

У ХУII ст. на допомогу були покликанi голландськi iнженери, визнанi майстри з боротьби з морсъкою стихiею. Саме вони зумiли осушити бiльшу частину болiт, перетворивши їх на фермерськi угiддя.

3. Дренажнi канали

Несподiваним результатом цих робiт стало те, що в мiру осушення грунт осiв і виявився нижчим вiд рiвня дренажних каналiв. Тому канали довелося захищати високими дамбами i безперервно вiдкачувати насосами воду iз розгалуженої дренажної системи. Завдяки рекулътивації у сiльське господарство вводяться великі площi орних земель.

4. Понтiйськi болота

Упродовж столiть практично безлюднi Понтiйськi болота в околицях Рима були розсадником комара анофелеса — переносника малярiйної iнфекції. Вони сформувалися у IУ ст. внаслiдок землетрусу, який трохи пiдняв прибережну дiлянку сушi, перекривши русла рiчок. Упродовж 2200 рокiв намагалися осушити Понтiйськi болота.

Нарештi, у 1920-30-х рр. iталiйський диктатор Бенiто Муссолiнi почав реалiзацiю великомасштабного проекту з осушення болiт. Сьогоднi один гiгантський канал вiдводить у море води рiчок, що затоплювали територiю, а iншi канали забезпечують постiйний дренаж грунтiв. Розсадники комарiв були знищенi, а з ними зникла i малярія. На колишнiх безлюдних пустищах виросли п’ять нових мiст.

5. Зрошення пустель

Сьому частину суходолу займають пустелi. У деяких так сухо, що вiдсутня будь-яка рослиннiсть. Єдиний спосiб перетворити пустелю на квiтучий край - зрошення.

Селяни Близького Сходу не одну тисячу рокiв зрошують свої надiли. Ще в III тисячолiттi до н. е. полив застосовувався у долинах Нiлу Тигру і Євфрату в Месопотамiї (нинiшнiй Iрак), а також рiчок Індії i Китаю.

Найпростiший метод зрошення - доставляння води по зрошувальних каналах iз рiчки чи озера до оброблюваних дiлянок.

Гігантський диск зелених полів у Лівійській пустелі зрошуються дощувальними установками, які здійснюють повний оберт за 3-4 дні. Вода з величезного підземного резервуара закачується у трубопровід через розташований