Проте це можна здiйснити лише там, де вода сама може текти пiд дiею земної гравiтації.

Був час, коли на Нiлi щорiчно спостерiгалися високi паводки. Селяни збирали воду у спецiально влаштованих водоймах, із яких поливали сової дiлянки пiсля того, як велика вода йшла геть. У 1968 р. паводкову мiць приборкала висотна Асуанська гребля, i тепер води Нiлу накопичуються у штучному озерi Насер. Завдяки контрольованому зрошенню земель водами цього озера €гипет змiг подвоїти виробництво сiльськогосподарської продукцiї.

6. Iншi методи

У надрах пустель прихованi величезні природнi резервуари прiсноi води.

Є вони, наприклад, в iзраiльськiй пустелi Негев, у Сахарi та у Великiй Австралiйськiй пустелi.

У деяких мiсцях, наприклад, в Австралiї, через змiщення водоносних шарiв пiдземнi води знаходяться пiд високим тиском, і зi свердловини вода б’є фонтаном. Таке джерело називаеться артезiанським. Проте з бiльшостi свердловин воду доводиться викачувати.

Пiднята на поверхню вода розподiляється трьома способами:

У разi поливу дощувальними установками вона форсунками розпилюється в повiтрi й легким дощем падає на землю.

При струминному зрошеннi вода пiд низьким тиском нагнiтаеться по трубах, прокладених по поверхнi грунту.

При підгрунтовому зрошеннi вода надходить безпосередньо до коренiв рослин по пiдземних трубах.

Два останнiх методи вимагають великих затрат на прокладання труб i застосовуються тiльки в Захiднiй Європi, на пiвденному сходi Австралії та в Iзраїлi, де клiмат дозволяє вирощувати цiннi культури, в т. ч. фрукти, овочi та квiти. За останнi 40 рокiв Iзраїль освоїв великi дiлянки пустелi Негев, беручи воду для поливання 13 роэташованого на пiвночi країни Тиверiадського озера.

7. Проблеми іригації

Безконтрольне зрошення призводить до засолення грунтiв. Якщо полив надмiрний, а стiкати зайвiй водi нiкуди, грунт перенасичується вологою, і прихованi у нижнiх пiластах солi разом з пiдземними водами виносяться на поверхню. При недостатньому поливi розчиненi у водi солi в результатi випаровуванкя накопичуються у прикореневiй зонi.

В Єгиптi зрошення земель iз утвореного Асуанською греблею водосховища викликало серйознi екологiчнi наслiдки. Якщо ранiше нiльськi паводки щорiчно залишали на полях шар родючого мулу, то нинi замiсть нього використовують хiмiчнi добрива, тимчасом як муловi вiдклади накопичують за гребенем греблi без будь-якої користi. Тi ж паводки регулярно змивали слимакiв, якi е переносниками небезпечної хвороби —

Від надмірного поливання при слабкому стоку підвищується рівень ґрунтових вод, розчинені в них солі виносяться на поверхню і утворюють безплідну кірку. У разі браку поливної води вона швидко випаровується із ґрунту чи рослин, а сіль накопичується у кореневій зоні.

шистосоматозу. Слимаки почали вiльно розмножуватися, поширюючи захворювання. Нинi ситуацiю взято під контроль.

На заходi США з рiчки Колорадо брали стiльки води для поливання апельсинових гаїв у Пiвденнiй Калiфорнiї та сiльськогосподарських угiдь нижче за течiею, що в пониззi рiчки вiдчувалася гостра нестача води; лише в сiчнi 2006 р. навколишнi штати домовилися про спiльну експлуатацiю водних ресурсiв.

У колишньому Радянському Союзi справжньою катастрофою обернувся забiр води iз рiчок Амудар’ї та Сирдар’ї для зрошення полiв бавовнику в республiках Середньоi Азiї на пiвдень вiд Аральського моря, через що саме море практично позбулося рiчкового живлення. З 1960 р. площа Аралу скоротилася на 75%, рибальський промисел знищено, а дно моря скуте солончаковою кiркою. Випари водного дзеркала вже не

Через відведення вод Амудар’ї та Сирдар’ї від Аральського моря величезні його ділянки перетворилися на солончакову пустелю.

створюють прохолодного мiкроклiмату, i тутешнi мiсця перетворилися на справжнє пекло.

В Українi проблема iригацiї стоїть найгострiше на пiвднi, зокрема в Херсонськiй областi. Свого часу на мелiоративний комплекс у країнi було витрачено понад 20 млрд. доларiв, але теперiшнiй стан цього господарства вкрай незадовiльний. Зрошуванi землi (близько 2 млн. га) становлять лише 6,6% сiльгоскугiдь. У Японії цей показник — 82%, у Румунii — 30%, i навiть у Росiї — 7%. При тому, що, за даними нацiональної гiдрометеослужби, девять з останнiх 15 рокiв були посушливими, цей порiвняно невеликий «страховий фонд» сiльськогосподарського виробництва набуває особливого значення.

8. Охорона грунтiв

Великого значения надають грунтозахисним заходам, якi запобiгають воднiй ерозії або вивiтрюванню. В основi сучасних грунтозахисних методiв лежить вiдмова вiд таких шкiдливих агротехнiчних методiв, як перенасичення сiвозмiни, вибивання пасовищ, знищення рослинного покриву i поздовжня оранка на схилах пагорбiв.

У Пiвденнiй Америцi, щоб забезпечити землею зрослу кiлькiсть населения, вирубали величезнi масиви тропiчних лiсiв. Проте грунтовий шар у цих краях неглибокий і в мiсцях вирубувань швидко змивається.

Пиловий котел

Iснує три основних методи захисту грунтiв:

Перший — це послабления дії дощiв, водних потокiв і витрiв.

Друтий — полiпшення стану самого грунту.

Третiй — дренаж земель, при якому вода вiльно стiкає, не забираючи з собою родючого шару.

Закинутий бокситовий кар’єр на Ямайці засипали землею і вирівняли. Зверху уклали шар грунту і висіяли траву для випасання худоби.

Найкращий засiб закрiплення грунту — трава. Густий трав’яний покрив надiйно утримує його на мiсцi, скрiплюючи корiнням, неначе арматурою. На цiлинних землях, розораних пiд зерновi культури i позбавлених цілорiчного рослинного покриву, немикуче починаеться глибока ерозiя.

у 1930-х рр. безкраї території на пiвднi американських Великих рiвнин виявилися беззахисними перед природними стихiями «Облисiння грунтiв» збіглося в часi з тяжкою посухою, і пиловi бури буквально здували родючий шар. Увiйшовши в історiю під назвою «Пиловий котел», це явище змусило людей вжити термінових охоронних заходiв — зокрема висадити лiсозахиснi смуги.

Сипучі піски здатні рухатися у глиб суходолу. Щоб не допустити цього, дюни засівають