Легко кочують з волi вiтрiв прибережні пiщанi дюни. Щоб закрiпити їх на мiсцi, висiвають невибагливи трави, наприклад, пiщану тростину з жорсткими стеблами та глибокою кореневою системою, звиклу до солончакових грунтiв. На дюнах, що намиваються припливними хвилями, сiють морський пирiй, який не боїться морської води.

З цiєю ж метою на каучукових плантацiях мiж деревами висаджують низькорослi рослини, щоб не допустити змивання грунту тропiчними зливами. Це завдання зазвичай виконують представники родини бобових, якi засвоюють атмосферний азот i накопичують його в кореневий системі.

Землеробство на пагорбах

Багато каучукових плантацiй, особливо в Малайзiї, розташовані на схилах пагорбiв. Щоб попередити ерозiю, пагорби порiзанi терасами. Кожна тераса розташована не горизонтально, а з незначним нахилом усередину, до основи пагорба, щоб утримати воду. На таких терасах вирощують також iншi культури, наприклад рис.

Поздовжня оранка схилів може викликати ерозію. Щоб уникнути цього, землю орють уздовж природних контурів рел’єфу, затримуючи воду і грунт. У Скоттс-Блаф (штат Небраска, США) контурна оранка поєднується зі смуговою культивацією пшениці. Улітку грунт відпочиває (перебуває під паром) для затримання вологи.

У краях, де вiдчувається брак орних земель — наприклад, на скелястiй Мальтi, — також застосовуеться терасне землеробство. Тут земля цiнується настiльки, що, перш нiж звести будинок, шар грунту знiмають i вивозять в iнше мiсце.

В усьому свiтi на схилах пагорбiв здiйснюють контурну оранку. Борозни, що повторюють лiнiї природного рельефу, добре затримують воду. У разі поздовжньої оранки створюються штучнi канави, по яких стрiмко стiкають потоки води, змиваючи грунт. У Китаї, де легкi лесові (наноснi) грунти в долинах рiчок і алювiальнi (заплавнi) рiвнини надзвичайно схильнi до ерозійних процесiв, контурна оранка практикується від найдавнiших часів.