Основний споживач української продукції на експорт - Росія. В 2001 р.
об'єм поставок складав 3,8 тис. т, а в 2002 р. - 10,4 тис.т. За неперевіреними
даними, виробництво сиру в Росії за останні роки зменшилося в 2 рази. Для
українських виробників російські компанії - свого роду найкращі клієнти, оскільки справно платять за товар, здійснюють передоплату.

За даними операторів, в Україні 200 підприємств можуть виробляти сири,
але реальних виробників - не більше 70 (з них великих - не більше 20).
Основні виробники - Хмельницька маслосирбаза, Ірклієвський маслосирзавод,
Велико-Бурлуцький сирзавод, Білопольський сирзавод, полтавська
маслосирбаза.

На даний час в Україні рідко у якоїсь оптової компанії асортимент
вітчизняних сирів перевищує 20 найменувань.

За даними операторів, зараз на ринку приблизно 10 операторів реалізує від
100 т до 300 т сиру в місяць, біля 70 - від 50 до 100 т в місяць. Торгові націнки
крупних оптовиків - 7-10 %, середніх 10-20 %.

Продукт від виробника до кінцевого споживача може проходити через
різну кількість учасників збуту (мінімум - один, максимум - три), залежності від географії збуту.

Основні прийоми збуту на ринку - це:

- представлення конкурентної ціни (різниця в 20 коп. за 1 кг. сиру грає
суттєву роль в завоюванні клієнта)

- своєчасне виконання заявок клієнтів

- мобільна доставка товару (розширення автомобільного парку).
Ринок сиру ще тільки розвивається. Ні одна компанія, за даними
операторів, "не тримає" більше 5 % ринку. Якщо виробники зможуть
забезпечити себе сировиною для виробництва сиру і збільшити об'єми
випуску продукції, на ринку неминуче відбудеться ряд змін:

- збільшиться кількість крупнооптових компаній

- впорядкується збутова структура

- досить реально розвиток дистриб'юторства - утворення баз, акумулюючих широкий асортимент продукції від різних виробників і імпортерів

- збільшаться експортні поставки сиру в Росію, що може призвести до
ще більшого росту цін в зимовий час

- конкуреція буде більша і крупнооптові компанії будуть старатися витіснити з ринку посередників.

Спеціалісти вважають йогурт "базовим" товаром для розкрутки торгової
марки. Цим продуктом можна завойовувати ринок молочної продукції, а
пізніше під цією ж торговою маркою виводити на ринок і іншу продукцію.

Виробництво і торгівля йогуртами високорентабельні. Йогурт можна
модифікувати безліч разів за рахунок різноманітних добавок, упаковки,
консистенції, жирності. Продаж вітчизняних йогуртів за 2 роки зріс в 5 раз, а
з 2001р по 2002р - в 2 рази, що природньо стимулює появу нових його
виробників і оптовиків. Згідно оцінок дослідників в 2003 р. було виготовлено
16 тис. т. вітчизняних йогуртів, а об'єм імпорту йогуртів, по даним
Держкомстату, в 2003 р. складав 4,5 тис. т. (для порівняння: в 2001 р. вироблено - 10,3 тис. т., а імпорту - 2,6 тис. т.). Імпортні йогурти в даний час
стараються "взяти" українського споживача оригінальністю і новизною (йогурти з сюрпризом, з добавкою зерен пророслої пшениці).

. Як правило, влітку обсяги продаж йогуртів падають на 20-25%.
З метою загладження сезонних коливань багато постачальників присвячують
до літнього періоду випуск нових видів йогугту. Як правило, новий товар
користується попитом, і падіння обсягів продаж не є відчутним.

Згідно маркетингових опитувань, споживачі до сих пір слабо відрізняють
"короткі" і "довгі" йогурти ("довгі" йогурти розраховані на тривале
зберігання (до 100 днів), тому проходять додаткову термообробку, при якій
втрачають свою цінність, як лікувального продукту). В той же час для них
важливе місце має наявність і вид фруктових добавок . Вона може бути просто
ароматизатором або складатися з кусочків фруктів (другому варіанту надають
перевагу 75 % споживачів). Рейтинг смаків фруктів, згідно даних продавців,
приведений в порядку зменшення: полуниця, персик, екзотичні фрукти, банан,
абрикос, ананас, лісова ягода, вишня, апельсин, горіхи.

Йогурти з живою мікрофлорою — основний козир вітчизняного виробника.
Дякуючи цій перевазі вітчизняний товар міг би практично повністю витіснити з ринку імпорт. Але, на жаль, наші виробники "живих" йогуртів практично не рекламують їх лікувальні властивості. Також цікавою новинкою на українському ринку є питтєві йогурти, які цікаві як споживачам, так і
виробникам, оскільки останнім він найрентабельніший продукт із всієї
"молочки".

В Україні йогурт випускають не менше 20 виробників:

- найбільший - ВАТ "Галактон" м. Київ, його йогурти забезпечують не
менше ЗО % ринку (більше 80 % в об'ємі випуску належить питтєвим);

- ЗАТ "Лакталіс-Україна", Миколаївська обл.,

- Київський гормолзавод №3,

- ЗАТ Кременчуцький гормолзавод,

- ЗАТ "Білосвіт" м. Умань,

- ЗАТ "Юрія" Черкаська обл.,

ЗАТ "Павлоградський молочний комбінат".

До 50 % продукції великі підприємства реалізують в місті розташування
("Галактон" займає 42% київського ринку). У місцевих виробників є перевага
- це час. Виготовлена продукція надходить на прилавки в той же день, а
немісцевим на це необхідний додатковий час. Зараз розвивається боротьба за
ринки, де ще місцевий виробник "дрімає", або його позиції по якихось
причинах не дуже сильні

Згідно оцінок фахівців та операторів, ринок йогуртів ще на стадії
розвитку. Отже, є реальний шанс його зайняти, оскільки на обласному рівні
масовим виробництвом йогуртів ніхто не займається. На регіональному -
найближчий конкурент є "Агро" м. Львів. Оператори ринку припускають, що
в планах у "Данона" може бути розміщення виробництва в Україні. Слід
прийняти до уваги те, що крупні західні виробники йогуртів ("Єрманн",
"Кампина" , "Данон") вже розмістили свої виробництва в Росії,