Передбачається активізувати розвиток національної екоіндустрії та екологічного ринку, виходячи з таких об'єктивних обставин.

Процес приєднання України до ЄС. Європейський Союз висуває до країн-кандидатів високі екологічні вимоги, отже, екологічна реформа неминуча. Необхідно буде, насамперед, заповнити прогалини в природоохоронному законодавстві, наблизити його до вимог Європейського Союзу, для чого потрібно буде прийняти понад 200 законодавчих актів. Це означає, що закони стануть жорсткішими, а правоохоронні заходи — суворішими. До речі, одним із трьох пріоритетів президентства Швеції в Європейському Союзі в першому півріччі 2001 р. поруч із «розширенням ЄС» і «повною зайнятістю» визначене й «навколишнє середовище».

Безсумнівно, важче забезпечити фінансування екологічних заходів. У середньому заходи, необхідні для дотримання природоохоронного законодавства ЄС, оцінюються в 95—145 дол. на душу населення в рік (за оцінками експертів ОЕСР). Це капіталовкладення й експлуатаційні витрати станцій очищення стоків, контроль за забрудненням повітря, експлуатаційні витрати на контроль відходів.

В Україні ж капіталовкладення природоохоронного призначення і поточні природоохоронні витрати становлять, за нашими розрахунками, тільки близько 15 дол. на душу населення. Та ще й видно тенденцію їх скорочення. Нинішні країни-кандидати теж починали процес приєднання до ЄС при незначному фінансуванні природоохоронних заходів. Приміром, Словенія — 74 дол. на душу населення, Естонія — 54 дол. (завдяки відносно сприятливому стану економіки країни та фінансовій допомозі Фінляндії), інші країни Балтії — лише близько 10 дол., Болгарія — 14, Румунія — 9 дол. (дані за 1996 р.). Заслуговує поваги їх здатність знаходити й концентрувати фінансові ресурси для вирішення цієї проблеми.

З досвіду випливає, що екологічний блок у країнах-претендентах значно відстає від вимог ЄС. Зокрема, за нашими оцінками та з досвіду інших країн-претендентів, Україні потрібно буде суттєво вдосконалити національне законодавство по контролю за відходами — ступінь відповідності природоохоронним вимогам ЄС у цій сфері найнижчий, — а також по хімічних речовинах, промисловому ризику та біотехнології. За рівнем забезпеченості системами каналізації і водопостачання, переробки відходів Україна значно відстає від країн — членів ЄС і країн-претендентів. Якщо в Угорщині 55% населених пунктів мають каналізаційну систему та систему водопостачання, то в Україні лише 26% населених пунктів оснащені водопроводом і значно менше (6%) каналізацією. Відповідно до європейських вимог, каналізаційною системою має бути охоплено не менше 90% населених пунктів.

Вітчизняному бізнесу необхідно підготуватися до жорстких правил світової торгівлі, одним із яких є дотримання екологічних норм і вимог. Українські підприємства, які піклуються про свій імідж і хочуть експортувати продукцію, вже усвідомили (деякі реалізували) нагальну потребу сертифікації за системою управління якістю ISO серії 9000. Також визнана в усіх країнах світу Міжнародна система управління навколишнім середовищем ISO серії 14000. У червні 1997 р. в Україні затверджені міжнародні стандарти екологічного менеджменту (ЕМS як Державні стандарти України (ДСТУ). Пряме застосування їх як добровільних для організацій, органів, підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності введене з 1.01.1998 р.

Впровадження системи управління середовищем (EMS) звичайно випливає після впровадження системи управління якістю (QMS). Тим самим підприємствам, які лише починають упровадження системи управління якістю, доцільно паралельно розробляти й впроваджувати систему управління навколишнім середовищем.

Підвищення ролі природоохоронних стандартів зумовлюється наміром України найближчим часом приєднатися до Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ) і вступити у Всесвітню організацію торгівлі. При цьому, відповідно до «Кодексу стандартів ГАТТ», національні стандарти варто гармонізувати з міжнародними, у т.ч. і в сфері охорони навколишнього середовища.

Таким чином, тиск із боку ринку, поки що зовнішнього, посилюється. Отже, активізуватиме попит на екологічні товари та послуги.

Базуючись на аналізі розподілу інвестицій останніми роками, пріоритетними напрямами (сегментами) подальшого розвитку національного екологічного ринку були й у недалекому майбутньому будуть:

1. Охорона водних ресурсів (приблизно 62% спільних інвестицій);

2. Охорона атмосферного повітря (16%);

3. Охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів, земель, заощадження природно-заповідного фонду (12%);

4. Раціональне використання, утилізація і переробка відходів (10%). 

Створення сприятливих умов для розвитку екологічної індустрії

Для розвитку малого і середнього екологічного бізнесу і поліпшення умов його діяльності уряду необхідно:—

спеціальними фінансовими і кредитними важелями стимулювати виробництво екологічних товарів і розвиток сфери екологічних послуг;—

стимулювати ефективний попит на екологічну продукцію та послуги насамперед політикою державного придбання. Забезпечувати полегшений доступ підприємствам, які виробляють екологічну продукцію, до послуг, наданих урядовими структурами; безпосередньо брати участь у маркетингу та демонстрації зразків екологічних технологій;—

сприяти «позелененню» банків (приміром, упроваджувати програми оцінки банками впливу проектів на навколишнє середовище чи врахування необхідності інвестицій в охорону навколишнього середовища). Як відомо, розробка екологічного блоку питань є дуже важливою для отримання кредитів міжнародних фінансових інститутів, зокрема ЄБРР;—

видавати періодичний інформаційний бюлетень, який міститиме постійно оновлювану інформацію про можливості для проектів, розвиток природоохоронного законодавства, а також національний каталог «Зелені сторінки», який включатиме перелік екологічних підприємств і вироблені ними продукції і послуги, відкрити відповідну сторінку в Інтернеті. До речі, таку інформацію з інших країн, зокрема, Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, можна отримати з «Довідника екологічного