2. У цілому по всіх категоріях господарств Харківської області виробниц-тво валової продукції у 2004 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 37,3%, причому валова продукція рослинництва зменшилася на 42,5 тис. грн на 100 га с.-г. угідь, а тваринництва – на 68 тис. грн. При цьому в сільськогосподарських під-приємствах виробництво валової продукції знизилося на 63,4%, а в господарст-вах населення в обсягу збільшилося на 65,4%.

3. Найбільш дієвим і реальним заходом для зменшення розвитку ерозійних процесів та інших видів деградації ґрунтів є виведення з інтенсивного сільсько-господарського використання деградованих і малопродуктивних земель, що обумовлює зменшення екологічного ризику (до проведення консервації із 27 ра-йонів області у стабільно нестійкому стані знаходилося 14 районів, екологічно нестабільному стані ? 13 районів, після вилучення зі складу ріллі деградованих та малопродуктивних земель ситуація дещо покращилася: в шести районах – стабільна, у 21 – середньостабільна), припинення розпилення коштів і ресурсів праці, поліпшення основи кормової бази тваринництва за рахунок розширення площ природних кормових угідь.

4. Для визначення ефективності використання земельних ресурсів у системі науковообґрунтуваних технологій вирощування сільськогосподарських культур, вирішення питань раціонального розподілу ріллі між сівозмінами і виведення з їх складу деградованих і малопродуктивних грунтів під консервацію з урахуванням екологічних факторів розроблена відповідна математична модель, яка дозволяє визначити прибуток у різних варіантах використання земельних ресурсів.

5. Проведені дослідження економічної ефективності використання земель-них ділянок з допомогою запропонованої математичної моделі показали, що вплив організації території земельних ділянок польової та грунтозахисної сіво-змін на економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції такий: зі збільшенням площі земельних ділянок всі види витрат зменшуються, рівень рентабельності та прибуток збільшуються. Особливо це спостерігається на сівозміні польова+грунтозахисна, де прибуток зростає у чотири рази швидше, ніж на польовій сівозміні.

На сівозмінах з переходом частини земельних ділянок з незмитих ґрунтів на слабозмиті ґрунти, зі слабозмитих на середньозмиті, з середньозмитих на си-льнозмиті всі види витрат збільшуються, а рівень рентабельності та прибуток зменшуються. У разі, коли на земельній ділянці польової сівозміни частину площі займають сильнозмиті ґрунти, виробництво є збитковим, на сівозміні польова+грунтозахисна ? отримано прибуток (49 грн/га).

На сівозмінах з переходом земельних ділянок зі 100% незмитих ґрунтів на різні частини слабозмитих ґрунтів та незмитих, і на 100% слабозмитих ґрунтів усі види витрат збільшуються, а рівень рентабельності і прибуток зменшують-ся. При цьому, якщо ділянки польової сівозміни розташовані на 100% слабозми-тих земель виробництво на ній є збитковим, на сівозміні польова+грунтозахисна дає позитивний результат (84 грн/га).

6. Розроблено рекомендації щодо розподілу ріллі між польовою, грунтоза-хисною сівозмінами і виведення з її складу еродованих грунтів під консервацію:

· під польову або кормову сівозміни застосовувати земельні ділянки, які роз-ташовані на 100% незмитих (нееродованих) ґрунтах або мають понад 25% нез-митих і до 75% слабоеродованих ґрунтів, а також понад 65% незмитих і до 35% середньоеродованих ґрунтів (за умови вирощування на них близько 50% зер-нових культур);

· на сівозміні польова+грунтозахисна рекомендовано застосовувати земельні ділянки, які мають понад 75% слабоеродованих ґрунтів, більше 35%, але менше 50% середньоеродованих земель, а також сильноеродованих земель до 35%;

· ділянки поля, де відсоток середньоеродованих ґрунтів більше 50%, необхідно виводити зі складу орних земель і переводити у консервацію (під сіножаті);

· земельні ділянки, на яких розташовано більше 35% сильнозмитих земель, необхідно виводити зі складу ріллі, тобто переводити їх у консервацію (під пасовища).

7. Проектні розрахунки з обґрунтування складу і співвідношення угідь у відділку №3 ДПДГ “Червоний Жовтень” Балаклійського району Харківської об-ласті підтверджують усі положення розроблених рекомендацій щодо перерозпо-ділу еродованих земель між сівозмінами й часткового або повного їх виведення зі складу ріллі й передачі під консервацію, показники економічної ефективності на 76,5 тис. грн вищі ніж при існуючій організації.

8. Напрямки консервації (реабілітації і трансформації) деградованих і мало-продуктивних ґрунтів такі: ґрунти легкого механічного складу ? під заліснення; порушені землі з виходами порід, розмиті та сильнозмиті ґрунти – подальше за-луження і використання під пасовищами з нормованим випасом худоби; серед-ньозмиті ґрунти на складних схилах крутизною понад 5° ? залуження з викорис-танням під сіножаті; дефльовані ґрунти ? під заліснення; засолені, середньо- і сильносолонцюваті ґрунти повертаються у природний стан без втручання люди-ни ? тимчасова консервація (реабілітація) шляхом залуження; солонці та солон-чаки ? постійна консервація шляхом трансформації у пасовища; перезволожені та заболочені ґрунти природно ренатуралізуються (високе зволоження дозволяє їм швидко заростати природною флорою) ? оцінювати як землі рекреаційного призначення.

9. Розрахунок грошової оцінки земельних угідь Харківської області після проведення реорганізації території ріллі показав, що сума грошової оцінки ор-них земель, з яких виведені деградовані та малопродуктивні землі (766,61 тис. грн), і грошова оцінка угідь, у які переведені консервовані землі (24,77 тис. грн), більші (на 145,1 тис. грн), ніж грошова оцінка орних земель у первісному стані (646,28 тис. грн). Це свідчить про підвищення продуктивності земельних угідь, покращання економічної ефективності їх використання у сільськогоспо-дарському виробництві після врахування екологічних факторів, тобто прове-дення консервації деградованих та малопродуктивних земель на території ріллі.

Список джерел використаної літератури.

1. Вірченко В.В. Екологічні аспекти проектів землеустрою: Тези доп. на конф. // Ґрунти України: екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моні-торинг, географія, використання. – Х., 1996. – С.159.

2. Вірченко В.В. Основні екологічні аспекти використання