На основі дослідження встановлено, що формування землекористувань ринкового типу доцільно проводити на базі окремих населених пунктів, враховуючи наявність трудових ресурсів, виробничих комплексів, площ паїв мешканців населеного пункту, які достатні для організації товарного господарства відповідної спеціалізації і раціонального використання землі.

Результати дослідження підтверджують, що формування землекористувань нових агроформувань повинно здійснюватися з врахуванням розміщення наявних виробничих комплексів: тваринницьких ферм, складських приміщень, пунктів переробки та зберігання сільгосппродукції, ремонту, технічного обслуговування сільськогосподарських машин, знарядь та автомобілів, філій і цехів переробних та інших промислових підприємств, транспортних, енергетичних, інших об'єктів, пов'язаних з виробничою діяльністю; комунікацій, котрі забезпечують внутрішні та зовнішні зв’язки новостворюваних структур. У процесі реструктуризації необхідно враховувати такі вимоги: створення сприятливих просторових умов організації виробництва – компактність масиву землекористування чи землеволодіння, взаємне розміщення садиби та землекористування, зручне сполучення зі шляхами загального користування; земельний масив повинен мати ділянку зі сприятливими умовами в інженерно-будівельному, санітарно-естетичному, еколого-економічному аспектах для розміщення садиби новоствореного агроформування; відокремлені земельні ділянки мусять бути достатніми для організації не менше одного товарного господарства відповідної спеціалізації; не повинні ускладнюватись умови діяльності сусідніх господарств; масиви земель для організації нових агроформувань мають узгоджуватися з масивами земель запасу та резервного фонду; проектна документація з реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств повинна розроблятися на основі апробованих методів контурно-меліоративної організації території.

Мінімальні розміри землекористувань, враховуючи спеціалізацію тієї чи іншої природно-кліматичної зони, не можуть бути меншими, ніж розмір рекомендований науково-дослідними установами. При цьому розмір землекористувань окремих господарських структур доцільно визначати кратними розміру земельної частки (паю). Це дає змогу по-перше, на менших оброблюваних площах концентрувати засоби механізації з меншими витратами пального, обсяги мінеральних та органічних добрив, а також засоби захисту рослин від хвороб і шкідників сільгоспкультур. По-друге, така концентрація засобів виробництва забезпечує підвищення врожаїв сільгоспкультур і відповідно збільшує їх валову продукцію на одиницю затрат.

На підставі кореляційно-регресійного аналізу, проведеного за допомогою показників використання земельних угідь в обробітку в передгірних районах Львівської області, встановлено взаємозв’язок між грошовою оцінкою землі та чинниками родючості. Визначено пряму залежність грошової оцінки землі від дози внесення мінеральних та органічних добрив, питомої ваги меліорованих земель.

Дослідженням встановлено, що головними показниками екологічного стимулювання раціонального використання земельних ресурсів є: зниження втрат родючого шару ґрунту; підвищення вмісту гумусу, родючості ґрунту та інших корисних властивостей землі; зниження кислотності, кам’янистості, заболоченості, перезволоженості, засоленості, залісненості чагарниками і дрібноліссям, ущільненості, забрудненості відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами; площі тимчасово законсервованих деградованих сільгоспугідь; площі освоєння екологічно чистого стосовно землі виробництва.

Виявлено, що найпоширеніший метод економічного стимулювання – це платежі, пов’язані з компенсацією втрат при вилученні земель з сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Обґрунтовано необхідність економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель, що повинна здійснюватись шляхом: виділення коштів Державного або місцевого бюджету для відновлення земель, порушених не з вини фермерів; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану, у період, передбачений проектом проведення робіт; надання пільгових кредитів фермерам, які здійснюють заходи, спрямовані на раціональне використання й охорону земель; часткової компенсації з коштів бюджету зниження доходу в результаті тимчасової консервації земель, порушених не з вини фермерів; заохочення за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і виробництво екологічно чистої продукції.

3. Шляхи раціонального використання земель сільськогосподарського призначення

Розроблено модель оптимізації структури посівних площ сільськогосподарських культур і поголів’я тварин, висвітлено напрямки удосконалення методики оцінки землі та механізм підвищення продуктивного потенціалу земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи велику розораність сільгоспугідь, перенасичення сівозмін культурами з високоінтенсивними технологіями, багаторазовий обробіток ґрунту, застосування матеріаломісткої і дуже важкої техніки, що зумовили зниження ерозійостійкості земельних угідь, розроблено економіко-технологічні заходи збереження і відтворення родючості ґрунту, що передбачають оптимізацію структури сільгоспугідь, структури посівних площ на схилових землях, раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва.

Економіко-математична модель задачі щодо оптимізації структури посівних площ має блочний характер: І – виробничий тип господарств – молочний з розвитком льонарства; ІІ – скотарсько-племінний з розвитком буряківництва; ІІІ – скотарсько-відгодівельний з розвитком льонарства. Оптимальні варіанти перспективної (на 2007 р.) структури посівних площ за досліджуваними виробничими типами господарств Жовківського району Львівської області (табл. 3.) забезпечують гармонійне поєднання галузей, раціональне використання земельних угідь, досягнення високої продуктивності

Тобто після вилучення деградованих і малопродуктивних земель зі скла-ду ріллі та проведення їх тимчасової (реабілітація (залуження)) чи постійної консервації (переведення у пасовища, сіножаті, під природоохоронні або рек-реаційні ділянки) суттєво збільшилися площі кормових угідь та лісовкритих ділянок і, відповідно, зменшилася площа ріллі та сільськогосподарських угідь в цілому.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження динаміки розвитку та механізму здійснення сучасної земе-льної реформи свідчать, що приватизація і паювання земель, реструктуризація існуючих сільськогосподарських підприємств, як правило, здійснювалися без врахувань науковообгрунтованих економіко-екологічних факторів впливу на ефективність землеволодіння і землекористування у державі. Тому розроблено методику підвищення ефективності використання угідь шляхом тимчасового чи постійного вилучення (консервації) земельних ділянок з господарського обігу або зміни напрямку їх спеціалізації на приватизованих і розпайованих земель-них ділянках шляхом підвищення економічного інтересу власників.

Одним із заходів, направлених на здійснення, коригування та авторський нагляд за проведенням земельної реформи, а також прогнозування використа-ння і охорону земельних ресурсів є землеустрій, який забезпечує збалансова-ність, кількісну та якісну пропорційність основних факторів виробництва – зем-лі, праці та капіталу.

Сьогодні ще недостатньо обгрунтованими є математичні